Читати книгу - "Одруження наосліп, Тома Глубокова"

Випивши на брудершафт, ми злилися в пристрасному і тягуче-повільному поцілунку. Ми відставили келихи на журнальний столик і тепер могли вільно торкатися одне одного, отримуючи насолоду від почуттів, які ми викликали одне в одному...

Ми не спали цієї ночі, коли ми перепочили від сильної і яскравої насолоди, відновивши дихання, я присіла в ліжку і, поставивши лікоть собі на коліно, я подивилася на свого чоловіка. Незвично, але це факт. Тепер він мій. І логічно ж, що я його.

- Що? - усміхнувся Віт, закинувши руку за голову.

Я не відповіла, продовжуючи його розглядати. Очі. Акуратні, але товсті чоловічі брови. Ніс із невеликою горбинкою. Чіткі вилиці. Пухкі губи від моїх же поцілунків. На шиї один невеликий слід від моїх же губ. Голі груди з рельєфами м'язів, кубиками преса і тонкою доріжкою волосся, що йде під ковдру.

- Я на рентгені? - усміхнувся чоловік, а я кивнула, повернувшись до розглядання його губ.

- Просто не вірю, що все так. Я все життя тебе ненавиділа. Як мого потенційного нареченого, у сенсі. А тут закохалася як дурепа в тебе, - пояснила я свої думки, продовжуючи розглядати його.

- Аналогічно, тільки я не як дурепа, а як дурник, - хмикнув Віт.

- Я ж не закінчила, дурнику. А тепер мені не віриться, що ти мій. Від мізинчика на нозі, до волосинки на голові, - усміхнулася я, лягла на бік, підставила руку під голову і легко провела по оголених грудях.

- А я й не сумнівався в тому, що ми будемо разом, - Віт ліг обличчям до мене, підставивши під руку голову, як я.

- Брешеш, - скривилася я, надувши губи. - Тоді, після пожежі ми відпустили одне одного...

- Отже, зараз ти ілюзія моєї новоспеченої дружини, - перебив мене Віт. - До того ж тепер я нікуди тебе не відпущу.

- Повтори, - закусила я губу, подивившись у його очі.

- Я нікуди не...

- Ні. Що я твоя дружина, - швидко перебила я його.

- Ти моя кохана, дорога і ніжна дружина. Єдина.

Знає ж, гад, як мене змусити його поцілувати. Я впилася йому в губи, він ліг на спину, і я опинилася зверху, сівши на нього.

Чоловік акуратно і ніжно провів долонею по животу, присів у ліжку і, опустивши мене на протилежний бік, поцілував його, а потім прислухався.

- Не поспішай, милий. Він ще встигне заїхати тобі в щелепу, - прошепотіла я.

- Це буде син?

- Я впевнена в цьому. І буде таким же гарним, як і його тато.

- І таким же добрим і милим як його мама, - він ще раз поцілував животик.

Я засміялася. Не стільки від почутого, скільки від побаченого. Милим і ласкавим Віт уміє бути. І схоже, що тільки зі мною, інакше я б просто не відчувала зараз нахабних і вимогливих поцілунків, що були дедалі ближчими до моїх губ, піднімаючись повільно від живота до грудей, шиї та, нарешті, до губ.

Мій сміх зрештою заглушився поцілунком, а губи Віта викликали мої найглибші стогони, його руки пестили мене, а потім і я вже трошки зібрала своїх тарганчиків у голові до купки...

- А чому це ти вибрав білий костюм? - усміхнулася я, сидячи, як королева, схрестивши ноги по-турецьки, посередині шикарного величезного ліжка, закутана в легку, але досить-таки теплу ковдру.

Віт сів на ліжко, подав мені повний келих соку, іншої склянки чомусь не виявилося, і сам зробив ковток вина.

- Захотів бути оригінальним, - знизав плечима чоловік, накриваючи свої стегна частиною моєї, чесно відвойованої в нього, між іншим, ковдри. - А от чому ти не питаєш, куди ми вирушимо відпочивати в медовий місяць?

- Ем... - я розгубилася. Не могла ж я сказати, що відволіклася... Чи могла? - Ти мене непогано відволік. І куди ж ми поїдемо?

- Ми полетимо на Карибські острови. Якщо точніше, на Кубу, - його обличчя треба було бачити. Він був задоволений моєю реакцією, а я відреагувала майже ніяк, тільки на кілька секунд щелепа відвисла, але я все одразу ж зіпсувала.

- Воронов, ти зовсім хворий? Ти хоч розумієш, скільки це коштує? А як же купівля квартири? Чи ти думаєш усе життя жити в батьків? - далі договорити абсолютно спокійним тоном усю тираду мені не дали, закривши мій рот долонею і відставивши свій келих на тумбочку біля ліжка.

- По-перше, частіше мене називай на прізвище, це нереально класно. По-друге, квартира вже куплена і днями там почнеться ремонт. По-третє, наші батьки та їхні батьки подарували нам достатньо грошей, щоб з'їздити в нормальний медовий місяць. І ти не відкрутишся, кохана. Квитки вже куплені.

- А те, що я літати боюся, ніхто не врахував? - раптом хмикнула я, крізь долоню Віта, який засміявся і, прибравши долоню, поцілував мене, щоб я заспокоїлася. На губах у мене залишилося вино.

- Я ж поруч буду. Та й не допущу, щоб ти багато їла, щоб тебе не знудило. Покладися на мене.

- А що ми там будемо робити? - перевела я тему, трохи посміхнувшись і ковтнувши соку.

- Відпочивати. Фотографуватися. Я ще й засмагати буду, а тобі трошки дозволю полежати на сонечку. Потім ми будемо купатися. А вночі будемо цілуватися. І не тільки, - хитро підморгнув мені Віталік.

- І не сумніваюся.

- А ще ми будемо багато-багато гуляти. Їдемо ми хоч і не на місяць, але чотирнадцять днів пролетять дуже швидко, - продовжив він, попиваючи маленькими ковтками вино.

- Звучить чудово, - усміхнулася я.

- А післязавтра ти переконаєшся, що це все збудеться.

З чоловіком мені пощастило.

Ми не спали всю ніч, постійно щось обговорюючи й навіть кілька разів трохи посперечавшись. Суперечка закінчилася тим, що я поцілувала Віталіка і, як він просив, це був довгий поцілунок.

Заснула я о сьомій ранку, вибившись із режиму і сил остаточно.