Читати книгу - "Відьма нелегкої поведінки, Олена Гуйда"

– Змиритись – найпростіше. З помилками потрібно працювати і виправляти їх, – спокійно промовив брюнет.

Відповідь достойна. Практично щира. Гаразд, я повірила.

– І що мені за це буде? – поцікавилась я.

– Ми вчимо тебе стандартним магічним заклинанням. Я ж правильно розумію, що ти взагалі профан в бойовій магії? – відповів на це Ед.

Профан – це ще м’яко сказано. Я повний нуль. Чесно кажучи, за інших обставин, то мене там в тому пісочку на арені і прикопали, аби шматочки не збирати, котрі б від мене лишились.

І щось таки було в цій пропозиції. Якби з нею прийшов хтось інший, то я б з радістю погодилась. Але ці двоє… Не довіряла я їм.

Зрештою, я можу висунути додаткові умови. Нам все одно наступні три роки один від одного нікуди не подітись. Доведеться якось… вживатись.

– Я подумаю, – ухилилась я від прямої відповіді. – І над покаранням для тебе, тицьнувши пальцем прямо під ніс Брейту. – Я також добряче подумаю.

Мушу віддати належне, на його обличчі жоден м’яз не здригнувся. Або дуже сміливий, або просто не знає меж моєї фантазії.