Читати книгу - "Дух життя, Кіра Найт"

На великому екрані в центрі командного залу бази в Йенардині відображалися суворі обличчя відьмаків. Я сидів у своєму кріслі, відчуваючи, як спина напружена від зусиль тримати себе у руках. Важко зосередитися, коли всередині кипить роздратування. Але на моєму обличчі не було жодного натяку на ці емоції. Команда сиділа поруч: Майк, Філ, Джаред та інші. Вони також були напружені, хоча й старалися цього не показувати.

— Ми вийшли на місце, але інший найманець нас випередив, — почав я, дивлячись прямо в камеру. Мій голос звучав спокійно, але кожне слово важило більше, ніж зазвичай. — Судячи зі всього, це був Фантом. Він залишив після себе хаос і повне знищення гарнізону церковників, як завжди. Полонені перевертні були визволені, але живих серед ворогів не залишилося.

Елар, головний з відьмаків, нахмурився. Його погляд пронизував, як крижаний вітер, але я навчився витримувати його без зусиль.

— Фантом. Знову. Це вже не вперше він порушує наші плани. Рексаре, ви повинні знайти його і…

— …і наладити контакт, щоб не заважати один одному, — перебив я, втримуючи рівний тон. Не було сенсу вислуховувати те, що я вже знав. — Саме це ми й плануємо зробити.

Філ підняв руку, привертаючи до себе увагу.

— Судячи з того, що ми побачили, Фантом — ментат, — сказав він, кидаючи на мене швидкий погляд. Я кивнув, підтверджуючи його слова. — Той церковник, якого ми мали взяти живим, був під ментальним контролем і явно чинив супротив, перед тим як… Кхм. Скоріш за все, Фантом шукав у його пам’яті інформацію.

Елар ще більше нахмурився, а його голос став холодним, як лід.

— Ви повинні бути обережними. Якщо Фантом настільки небезпечний - ми не можемо допустити конфліктів. Знайдіть його і зробіть усе можливе для співпраці. У бій вступати лише в крайньому випадку.

Я кивнув, зберігаючи нейтральний вираз обличчя:

— Зрозуміло. Ми це врахуємо.

Екран згас, і я нарешті дозволив собі тихо зітхнути. Майже одразу почувся голос Майка:

— То ми не будемо обговорювати те, що Фантом користується зброєю і технологіями Кіри? — його голос був сповнений сарказму, а я відчув, як інші напружилися, чекаючи моєї реакції.

Я повернув до нього голову, залишаючи голос спокійним, але твердим:

— Тут нема чого обговорювати. Знайдемо Фантома — тоді й розберемося.

Майк хмикнув, але більше нічого не сказав. Я бачив, як команда почала розходитися, але думки все ще крутилися у моїй голові. Що б там не було, Фантом — це проблема, яку ми мусимо вирішити.