Читати книгу - "Планета Pixar"

Потім ми пройшли далі коридором і завернули туди, де Кваттрон із командою отримали перше враження про дещо, пов’язане зі створенням фільму. Це була маленька кімнатка з високим і широким столом посередині й полицями по боках. На столі й на полицях стояли глиняні модельки персонажів «Історії іграшок». Ці модельки, більшість у фут зав- вишки, використовувались для створення персонажів фільму, а потім — для того, щоб допомогти оцифрувати зображення, перетворити їх на комп’ютерні 3D-моделі.

— Нічого собі! — здивувався Кваттрон. — Вони просто розкішні! То саме так ви розробляєте вигляд персонажів?

— Так, — відповів Ед. — Так ми вперше бачимо їх в об’ємі. Ці модельки допомагають нам побудувати версії, занімовані на комп’ютері, які ви побачите незабаром.

— Вони просто надзвичайні, — захоплювався Кваттрон. — Треба віддати їх у музей!

Це був добрий початок, але ми тільки розігрівалися.

Потім ми відвідали команду, яка працювала над створенням візуального втілення сцен фільму та тла — досліджувала колір, світло, настрій, стиль. Тут ми показали рендеринг різних сцен із «Історії іграшок»: кімнату Енді, сцену переслідування наприкінці фільму, прибульців у кабіні вантажівки.

— Це просто неймовірно, — зізнався Кваттрон. — Я навіть гадки не мав, якого рівня майстерності ви досягли.

Наступною зупинкою була кімната розкадрування, де ми блукали поміж тисячами білих карток, що зображали кожну деталь фільму. Кваттрон практично не міг повірити, що нам довелося намалювати близько двадцяти п’яти тисяч таких карток, допоки вдалося вийти на фінальну версію фільму.

Після цього ми пішли до простору, зайнятого мультиплікаторами, який так вразив мене колись, під час мого першого візиту. Ми запланували зустріч з одним із мультиплікаторів, і він продемонстрував нам ретельний процес втілення персонажа у життя. На великому комп’ютерному моніторі нам показали лише один крихітний момент, що був ідеально припасований до діалогу у фільмі.

І задля грандіозного фіналу ми завели Кваттрона та його команду до імпровізованого кінозалу, де вони посмія-лися над кумедними старими канапами, а потім вмостилися, приготувавшись до перегляду. Ми показали їм піксарівські короткометражки і фрагмент із початку «Історії іграшок» — той самий, який дивився я, коли вперше приїхав до Pixar.

— То що ви думаєте? — поцікавився у Кваттрона Стів, коли перегляд закінчився.

— Просто немає слів, — зізнався Кваттрон. — Справді. Я навіть не здогадувався, що тут у вас відбувається. Це справді дивовижно. Треба побачити це на власні очі, щоб зрозуміти, що до чого. Нам треба добитися, щоб інвестори якимось чином теж побачили процес.

Дуже хороший знак.

Через кілька днів із візитом приїхав Ефф Мартін із Goldman Sachs. Ми провели йому таке ж ознайомлення.

— Це фантастично! — сяяв від захвату Мартін після завершення перегляду. — Неймовірно, що це відбувається тут, далеко від Голлівуду. Так захопливо! Дуже дякуємо, що показали нам усе. Я хочу, щоб мої голлівудські колеги приєдналися до справи.

Це були ті чарівні слова, які ми так прагнули почути. Наступним кроком для обох банків було обговорення нашої ситуації з їхніми галузевими експертами в Голлівуді. Саме там мала відбутися основна частина оцінки піксарівського бізнесу.

Відвідини минули так добре, що я почав думати: а може, Стів мав рацію? Може, обидва банки — і Goldman Sachs, і Morgan Stanley — будуть так зацікавлені в тому, щоб стати частиною піксарівської IPO, що погодяться взятися за справу разом? Це був би неймовірний розвиток подій, майже безпрецедентний випадок у світі стартапів! Якби нам довелося вибирати, я навіть не був певен, на якому з варіантів краще зупинитися.

— Що ти думаєш? — запитав я у Стіва. — До кого схиляєшся?

— Розриваюся між вибором, — відповів Стів. — Мені подобається Френк Кваттрон, до того ж він провів стільки грандіозних угод… Але й Ефф теж чудовий.

— Я так само, — погодився я. — Я ще хочу зустрітися з їхніми експертами в галузі розваг. Вони можуть суттєво вплинути на ситуацію.

Я з нетерпінням чекав на цю можливість.

Першою звістка надійшла від Мартіна з Goldman Sachs. Через кілька днів після візиту до Pixar він зателефонував Стівові й запитав, чи можемо ми зустрітися в офісі компанії NeXT. Я теж під’їхав туди по дорозі до Pixar, і ми зустрілися в кімнаті для переговорів.

— Я розмовляв зі своїми колегами в Голлівуді, — повідомив Мартін. — Нам подобається Pixar. Це фантастична історія, справді фантастична… І ми хочемо стати її частиною.

Саме на такі слова ми й розраховували.

— Непокоїть нас єдине — час, — вів далі Мартін. — Тривалість контракту з Disney додає значну непевність щодо того, коли ви будете спроможні отримувати більшу частку прибутку від своїх фільмів. Тому, на нашу думку, краще зачекати, доки проясниться ситуація зі збільшенням прибутку, а вже потім виходити на публічний продаж акцій. Таким чином ви отримаєте значно вищі шанси. Як вам така пропозиція?

Пропозиція була просто жахливою. Банк Goldman Sachs не хотів наражатися на ризик того, що минуть роки, допоки ми зможемо змінити умови співпраці з Disney чи вести переговори з іншими студіями. Але для того, щоб підготуватися до зміни умов співпраці, ми мусили зібрати капітал! Така позиція виявилася тонко завуальованим «ні». Стів був шокований.

— Не думаю, що ви все правильно зрозуміли, — заперечив він. — Ми не можемо стільки чекати.

— Я розумію ваше розчарування, — Мартін намагався бути співчутливим. — Проте зараз існує надто багато ризиків. Ми думаємо, краще зачекати.

Після того, як Мартін пішов, Стів здавався повністю приголомшеним.

— Вони просто не зрозуміли, — ось і все, що він сказав.

Та не страшно. Нам був потрібен лише один провідний інвестиційний банк. Morgan Stanley виводив на публічний продаж акції Apple, тож, можливо, якнайкраще пасувало, щоб саме вони займалися IPO чергової компанії Стіва Джобса. Кваттрон пообіцяв невдовзі зв’язатися зі Стівом, і через кілька днів він так і зробив. Проте навіть не просив призначити зустріч, на відміну від Мартіна. Просто підняв слухавку й зателефонував. Стів зв’язався зі мною відразу ж після дзвінка, щоби повідомити новини.

— Я розмовляв із Френком Кваттроном, — почав він.

— Чудово! — відповів я. — Які наступні кроки?

— Їх не буде, — відповів Стів. — Вони не зацікавлені.

У