Читати книгу - "Чому Захід панує - натепер"

По-третє, однак, жоден з двох перших моментів не є цілком справедливим. Є винятки з правил. Груба кераміка з'явилася на Сході щонайменше на сім тисяч років раніше, ніж на Заході, а розкішні могили — на тисячу років раніше. З іншого боку західняки почали будувати монументальні святилища на понад шість тисяч років раніше, ніж східняки. Кожен, хто вважає, що ці відмінності розводять Схід та Захід по окремих культурних траєкторіях, які пояснюють, чому Захід панує, має обґрунтувати, чому керамічний посуд, могили та святилища важать так багато. Водночас кожен (наприклад я), хто вважає, що насправді вони не мають значення, мусить пояснити, чому вони випадають із загального правила.

Щодо того, чому керамічний посуд постав на Сході так рано, думки археологів здебільшого збігаються: наявні там харчі треба було варити. Східняки потребували вмістин, що їх можна було поставити на вогонь, тому дуже рано взялися робити та послідовно вдосконалювати керамічний посуд. Якщо це так, то замість зосереджуватися на самій кераміці, нам варто поцікавитися, чи відмінності у готуванні їжі зафіксували Схід та Захід на різних траєкторіях розвитку. Можливо, наприклад, західне куховарство забезпечувало більше поживних речовин, що сприяли міцнішанню людей. Однак це не надто переконливо. Вивчання скелетів дало доволі депресивну картину життя і в західному, і в східному землеробських осередках. За менш-більш точним висловом англійського філософа сімнадцятого сторіччя Томаса Гобса, воно було нужденним, мерзенним та коротким (хоча й не неодмінно жорстоким). І на Сході, і на Заході давні землероби однаково погано харчувалися, були низькорослими, несли важкий тягар паразитів, мали погані зуби та вмирали молодими. В обох регіонах із вдосконалюванням господарювання поступово ліпшав раціон. Зрештою, в обох регіонах із часом постала вигадливіша елітна кухня. Те, що на Сході їжу здебільшого варили, було однією з відмінностей у куховарстві, але загалом подібні риси в харчуванні на Сході та Заході далеко переважують відмінності.

А може, різні способи готування їжі привели до різних способів споживання їжі й різних родинних структур, з довготривалими наслідками. І знов далеко не очевидно, що сталося саме так. Видається, що і на Сході, і на Заході давні землероби запасали, готували і, можливо, споживали їжу разом, і лише через кілька тисячоліть відбувся зсув до відокремлювання на родинному рівні. Ще раз, східно-західні подібності переважують відмінності. Рання поява керамічного посуду на Сході є безперечно цікавою відмінністю, але не схоже, щоб нею можна було пояснити, чому Захід панує.

А як щодо ранньої появи ретельно вибудуваних могил на Сході й навіть ще давнішої появи ретельно вибудуваних святилищ на Заході? На мою думку, ці картини розвитку фактично є дзеркальними відбитками одна одної. Обидві, як ми вже побачили, були близько пов'язані з постанням одержимости предками в часи, коли землеробство зробило наслідування від померлих найважливішим чинником економічного життя. З причин, що їх ми, можливо, ніколи не зрозуміємо, західняки та східняки по-різному дякували предкам та спілкувалися з ними. Деякі західняки, очевидно, вважали, що найкраще передавати черепи своїх родичів, наповнювати будівлі головами биків та колонами й приносити там людські жертви. Східняки вважали, що ліпше поховати разом зі своїми родичами вирізьблених нефритових тварин, поклонятися їхнім могилам і, зрештою, відтинати голови іншим людям та також кидати їх до могил. Різні штрихи в різних народів, проте результати однакові.

Я гадаю, з таблиці 2.1 можна зробити два висновки. По-перше, ранній розвиток у східному та західному осередках відбувався здебільшого однаково. Я не хочу замовчувати цілком реальні відмінності в усьому, від стилю кам'яних знарядь до рослин та тварин, що ними люди харчувалися, але жодна з цих відмінностей не додає підстав до обґрунтування обговорюваної тут теорії тривалої зафіксованости, тобто що щось у способі розвитку західної культури після льодовикового періоду надало їй більшого потенціялу, ніж мала культура східна, і тим пояснює, чому Захід панує. Це видається неправильним.

Якщо будь-яка теорія тривалої зафіксованости й витримає свідчення, подані в таблиці 2.1, то це буде найпростіша з усіх, тобто що завдяки географії Захід дістав двотисячолітній гандикап на початку розвитку, досить довго зберігав це лідерство, аби першим почати індустріялізацію, і, отже, домінує в світі. Щоб перевірити цю теорію, треба поширити порівнювання Сходу та Заходу на пізніші періоди, аби побачити, що відбувалося насправді.

Це звучить доволі просто, але другий урок таблиці 2.1 полягає в тім, що порівнювання культур може бути оманливим. Перелік важливих досягнень у двох колонках був лише початком, бо ми зможемо збагнути аномалії таблиці 2.1 лише тоді, коли вариво та печиво, черепи та могили постануть у контексті, тобто коли з'ясуємо, що вони означали з погляду самих передісторичних суспільств. А це занурює нас в одну з центральних проблем антропології — порівнювальне вивчання суспільств.

Коли в дев'ятнадцятому сторіччі європейські місіонери та чиновники почали збирати інформацію про народи своїх колоніяльних імперій, їхні звіти про заморські звичаї дивували науковців. Антропологи описували цю діяльність, обговорювали їхнє поширювання по земній кулі та що з цього можна було виснувати щодо еволюції цивілізованішої (тоді це означало подібнішої до європейської) поведінки. Вони посилали спраглих знань випускників вишів до місць з екзотичним кліматом по нові приклади. Одним із цих блискучих молодих людей був Броніслав Малиновський, поляк, що вчився в Лондоні й 1914 року, коли почалася Перша світова війна, застряг на островах Тробріян. Не мавши змоги дістатися кораблем додому, Малиновський зробив єдину розумну річ. Трохи погнівавшися у своєму наметі, він знайшов собі дівчину. Отже, до 1918 року він досконало вивчив місцеву культуру ізсередини. Він збагнув те, що пропустили його професори в своїх книжних дослідженнях: антропологія має пояснювати, як звичаї поєднуються один з одним. Порівнювати треба повноцінні функційні культури, а не окремі види діяльности, вихоплені з контексту, бо однакова поведінка може мати різне значення в різних контекстах. Татуювання на обличчі, наприклад, в Канзасі може зробити вас бунтівником, а в Новій Гвінеї позначає вас як конформіста. Так само в різних культурах однакова ідея може набувати різних форм, як-от передавання черепів та поховання з нефритом є способами вшановувати предків на передісторичному Заході та Сході відповідно.

Малиновському таблиця 2.1 мала б дуже не сподобатися. Він наполягав би на тому, що ми не можемо вихопити кілька звичаїв із двох чинних культур і судити, котра з них краща. І, безперечно, не можна писати книжок, де розділи мають назву на кшталт "Захід виходить вперед". Він би спитав, що означає "виходить вперед"? Як, взагалі, можна виправдати виокремлювання конкретних видів діяльности з безшовної тканини життя й вимірювати одне