Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

- Тільки з огляду на вашу турботу, - погодився товариш Бук і пристібнув ремінь.

ІЛ здійнявся в західний вітер, а потім заклав віраж на північ, так що берег стало видно праворуч. Чон До бачив, як тінь літака тремтить на воді, - і далі сині простори моря. Він бачив не ті води, де рибалив на «Чунмі» з капітаном, а течії, що несли його на японські завдання, одне напруженіше від іншого. Найгірше завжди було довго повертатися додому, слухати, як викрадені в трюмі кричать, б’ються об стіни, намагаються скинути пута. Він роззирнувся в салоні, уявив собі викраденого, прив’язаного до крісла. Уявив собі, як вони б затягали в літак якого-небудь американця, а потім шістнадцять годин сиділи з ним у цьому літаку.

- Гадаю, ви не ту людину взяли на цю справу, - спромігся на слово Чон До. - У моїй справі, напевне, написано, що я досвідчений викрадач, і це правда. Я виконав чимало завдань, і хіба що два об’єкти при мені загинули. Але я вже не такий. Оці руки тепер налаштовують радіо. Вони вже забули те, чого ви від них хочете.

- Як гідно й щиро, - відзначив доктор Сон. - Чи не так, товаришу Бук?

Товариш Бук відповів:

- Чудовий вибір, докторе Соне. Американці просто розтануть від такої щирості.

Доктор Сон звернувся до Чона До:

- Юначе, на цьому завданні працюватиме твоє слово, а не твої кулаки.

Товариш Бук пояснив:

- Доктор Сон їде до Техасу зондувати ґрунт для майбутніх переговорів.

- До переговорів бувають ще переговори, - мовив доктор Сон. - Нічого офіційного, ні делегації, ні фотознімків, ні охорони. Ми просто відкриваємо канал.

- А говорити про що будемо? - спитав Чон До.

- Неважливо про що, - сказав доктор Сон. - Важлива позиція. Янкі дечого від нас хочуть. І ми дечого хочемо - наприклад, одним із перших пунктів буде, щоб вони перестали лазити на наші рибальські судна. Адже відома річ, що в нас рибальські судна мають багато важливих завдань. Коли настане слушний час, розкажеш, як твого друга кинули акулам солдати військово-морського флоту США. Американці дуже виховані. Така історія справить на них глибоке враження, особливо на їхніх дружин.

Стюардеса принесла докторові Сону склянку соку, а на Чона До й товариша Бука уваги не звернула.

- Красуня, правда? - спитав доктор Сон. - Усю країну прочісують, щоб таких знайти! Молоді люди, вам узагалі все байдуже, крім задоволень, знаю, знаю. Ви мене не обманете. Б’юсь об заклад, що ви аж слину пускаєте, так хочете побачити справжню агентку ЦРУ. Ну то запевняю вас, у них там не всі такі спокусливі красуні, як у кіно.

- Я ніколи не бачив кіно, - сказав Чон До.

- Ніколи не бачив кіно? - перепитав доктор Сон.

- Повністю - ніколи, - відповів він.

- О, ну ці американки в тебе з рук їстимуть. Чекай-но, коли вони побачать твою рану! Чекай, коли почують твою історію, - ото буде!

- Але моя історія - неймовірна. Я й сам ледве в неї вірю.

- Прошу, мій друже, принесіть мені тигра, - попросив доктор Сон товариша Бука.

Коли Бук пішов, доктор Сон звернувся до Чона До:

- Там, звідки ми родом, історії мають вагу фактів. Якщо селянина держава оголошує музичним віртуозом, то всі вважають за краще називати його маестро. І, по секрету кажучи, з його боку дуже мудрим кроком буде почати грати на піаніно. Для нас історія важливіша за людину. Якщо людина і її історія не пасують одне до одного, то змінитися має саме людина.

Тут доктор Сон випив трохи соку. Він підняв палець, який трохи тремтів.

- А от в Америці історії людей весь час змінюються. Там важлива людина. Словам твоїм вони, може, повірять, а може, і ні, але тобі, Чонові До, - тобі вони повірять.

Доктор Сон підкликав стюардесу.

- Цей чоловік - герой Корейської Народно-Демократичної Республіки, йому необхідний сік.

Коли вона побігла по сік, він сказав:

- Ба як?

Потім похитав головою й додав:

- Але спробуй поясни це все в центральному бункері.

Доктор Сон показав униз, маючи на увазі самого Керівника Кім Чен Іра.

Прийшов товариш Бук із портативним холодильником. Вручив його Чонові До.

- Ось тигр, - промовив він.

Усередині лежав шматок м’яса, загорнутий у брудний поліетиленовий пакет. До теплуватого на дотик м’яса прилипли травинки.

Чон До зауважив:

- Може, ще льоду попросити?

Доктор Сон посміхнувся:

- О, американці, уявляю, які вони міни робитимуть.

- Тигр! Уявляєте, що вони скажуть, - засміявся товариш Бук і сказав англійською: - Я б охоче, але я їв тигра на обід.

- Як апетитно! - докинув доктор Сон. - Шкода, що я на леопардовій дієті.

Товариш Бук сказав:

- Чекайте, ще міністра підключимо.

- Міністр хотів би приготувати це особисто, так? - уточнив доктор Сон. - Міністр наполягає, що всі американці повинні долучитися, так?

Чон До подивився на холодильник, на якому був зображений червоний хрест. Він такий бачив і раніше: у подібних возили кров до Пхеньяна.

- Про американців треба знати передусім дві речі, - сказав доктор Сон. - По-перше, вони швидко метикують, по-друге, над усім замислюються. Треба загадати їм загадку, щоб переспрямувати їхні думки. По-перше, ми показуємо їм міністра. По-друге, нам потрібно, щоб вони відчували свою моральну перевагу. Вони без цього не вміють вести переговори. У них все завжди починається з розмов про права та свободи людини й таке інше. Але тигр це все змінює. Вони вжахнуться, що ми можемо спокійно їсти рідкісну тварину, і одразу відчують себе на висоті. Тоді можна буде швидко перейти до справи.

- Прошу, сенаторе, дозвольте передати вам страву, - промовив товариш Бук англійською.

- Так, сенаторе, - додав доктор Сон. - Вам потрібна добавка!

Вони сміялися, доки не побачили обличчя Чона До.

- Ти ж розумієш, - сказав доктор Сон, - що в цьому холодильнику проста яловичина. Тигр - тільки історія, легенда. Тож ми насправді пригощаємо їх легендою.

- А що буде, як вони це з’їдять? - спитав Чон До. - Якщо вони повірять, що це м’ясо тигра, а з ввічливості його їстимуть і відчують себе морально нижчими. Це не позначиться на ході переговорів?

Товариш Бук подивився на доктора, чекаючи, що він скаже.

- Якщо американці прислухаються до своїх відчуттів