BooksUkraine.com » Публіцистика » Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький 📚 - Українською

Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

166
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)" автора Степан Ріпецький. Жанр книги: Публіцистика / Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 142
Перейти на сторінку:
удари й зуміємо підготовити сили й акцію на будуче…»[77]

Так писав Український Січовий Стрілець із холодної карпатської землянки, із бойової лінії серед тяжкої служби, де смерть чигала кожної хвилини… Це не фрази молодого романтика, що в спокійних часах деклярує свою любов до рідного краю, це не слова мрійника-поета, що складає патріотичну лірику далеко від брязкоту зброї. Це тверді слова вояка нової України, що готов зробити все, що є в його силі, щоб, – як він говорить, – дати історії докази нашої зрілости до державної незалежности.

Так думало і вірило все Українське Січове Стрілецтво, в хвилині упадку духа і пригноблення та зневіри українського громадянства, в хвилині найвищого тріюмфу московського імперіялізму, що готував уже загибіль цілому українському народові.

Та найціннішим документом, що зображує в цілій повноті красу і силу та найглибший зміст ідеї Українського Січового Стрілецтва напередодні його величнього бою із москалями на горі Маківці, що ясно виявляє його національно-державницький характер, як передової бойової лави в боротьбі за самостійну Україну – є збірний лист стрільців сотні Вітовського до Президії Союзу Визволення України з датою 1 квітня 1915 року. Ось повний текст цього листа:

«Боєва лінія в Карпатах 1. ІV. 1915. Нині Страстний Четвер. Замість бажання веселих Свят шлемо усім Вам, що в Союзі працюєте, сердечний привіт і щире признання за Вашу велику і важну діяльність. Серед загальної катастрофи, пригноблення і зневіри, зуміли Ви високо піднести національний прапор і Ви одні держите його певною й міцною рукою досі. Може мило Вам буде дізнатися, що Ви не самотні в своїх змаганнях, що і ми не тільки жовніри, але і будучі горожани Вільної Самостійної України. Велика історична ідея перестала бути для нас лише переконанням, вона вросла в характер і душі наші, перейшла в діло, стала основним нервом життя нашого. Ми знаємо, за що ідемо на труди і бої, за що лишаємо могили за собою по своїх і чужих горах. Ми свідомі цілі нашої на будуче і доріг, що ними йтимемо в життю свойому. У нас давно кристалізується те, що Ви сказали в статтях: «Перед новими завданнями» і «Думки про демократію». Ми свідомі цього, що від нас залежить, чи теперішнє покоління запишеться золотою карткою в нашій історії, чи скажуть про нього, що жило у велику пору, та заспало її. Багато ми перейшли, пережили. Були у нас хвилі глибокої зневіри і песимізму, коли здавалося, що вже все пропало, а в знесиленій і втомленїй душі лише жаль і нудь остали і мука болюча. Гей як би Ви знали. Та це минуло. Не ті ми стрільці, що спочатку були. Ми змужніли, загартувалися, набрали залізної впертости. Витворюється у нас щось з давнього козацтва. Поезія крови і могил товаришів наших, що полягли в горах високих, в лісах смерекових. Поезія смерти і боїв і слави. Уміємо глядіти спокійно смерти в очі. Про життя байдуже, бо знаємо, що посів крови ніколи не гине. Ідея, що їй у жертву кров пролито і життя віддано, ніколи не вмирає і з історичною конечністю мусить побідити. Ні крихітки у нас песимізму. Віримо, що хоч би ворог все до тла знищив, а остала лише могила Шевченка і огненне Франкове пророцтво, – то ще ніщо не пропало.

З тою вірою стали Ви на чолі недолею побитого народу, з тою вірою ми стаємо при Вашім боці. Ваша праця а наша кров під цю хвилю будуть угольним каменем і цементом тої основи, що на ній опреться будуча праця і перебудова національного організму. Ви ведіте, а з нас, хто жив буде, дасть Вам свою молоду, буйку силу, рішучу, різку і гостру як бритва, міцну і незломну як сталь, дасть Вам жилаві, взвичаєні до праці твердої, руки і думку ясну та розумну».[78]

Цей лист стрільців сотні Вітовського – це один із найкращих виявів стрілецького визвольно-державницького духа, за весь час існування УСС. Усе, чим боліла, що відчувала, про що мріяла і думала, чого гаряче бажала та в що глибоко вірила стрілецька душа напередодні історичного бою на Маківці, – те все сказали на вічну пам'ятку поколінь, у свойому неперевершеному творі-листі – стрільці сотні Вітовського. Надзвичайна глибина думки, гаряче чуття і одушевлення, переконуюча сила вислову, високомистецька форма і цей здоровий, молодечий та життєрадісний дух і віра, що б'ють із цього листа – ставлять його на одно із перших місць стрілецької духової творчости.

Признання, висловлене в цьому листі Союзові Визволення України, – що одинокий високо підняв національний прапор та держав його міцною рукою, це вислів всеукраїнської ідеології УСС та солідарности із ясно і виразно голошеними Союзом ідеями державної незалежности і соборности. Усею силою свого переконання заявили УСС, що вони – вояки та громадяни майбутньої самостійної України. Велика ідея Вільної Самостійної України, це вже не лише теоретична думка і програмове гасло, а органічна невід'ємна частина стрілецького характеру і душі, що з моментом збройної боротьби із Москвою перейшла в історичне діло. А цілому світові та тим нашим маловірам, що їх очі ще сьогодні разить блиск стрілецького чину – УСС проголосили із непохитною силою внутрішнього переконання: «Ми свідомі нашої цілі на будуче, ми знаємо, за що ідемо на труди і бої, за що лишаємо могили за собою…»

А далі в цьому листі є знаменне ствердження духового та вояцького росту УСС, що виросли та змужніли і загартувались до найтяжчих подвигів. Гаряча віра в невмірущість та перемогу ідеї, за яку пролито кров і віддано життя – віра в найвищі символи українського духа: Шевченкову могилу й огненне Франкове пророцтво, фанатичне бажання чину та готовість на жертви, – це було те горде і шляхетне «Вірую» Українського Січового Стрілецтва, з яким воно пішло в свій найбільший карпатський бій на горі Маківці.

Маківка

Після довшого сякого-такого спокою в районі сіл Головецька і Грабівця, на фронті гірських хребтів Кливи, Маківки і Плішки, настала поважна

1 ... 40 41 42 ... 142
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький», після закриття браузера.

Подібні книжки до «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький» жанру - Публіцистика / Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"