Читати книгу - "Після кави, Абдул Рашид Махмуді"

Це був один аспект сторони проблеми. Але хлопчика також приваблювали християнські ідеї. Де він їх узяв, як не від Маріки, її батьків чи інших християн? Це була ще одна помилка, не менш небезпечна, ніж катастрофа догми «Братів-мусульман». Салему стало боляче, бо саме він переконав Петроса і Доріс переїхати з Абу Кабіра до Ісмаїлії й допоміг їм оселитися в місті, аби Маріка могла жити з родиною. Це було його покарання за те, що зробив це з любові до дружини, тож тепер християнські принципи проникнуть у дитину з дому? Чи є нагорода за добро, крім добра? Як він міг зіткнутися з цими негараздами?

* * *

Як тільки хлопець з’явився у дверях, Маріка помітила, його засмученність.

— Що сталося, любий мій?

Але все, що він сказав, було:

— Нічого. Від спеки в мене болить голова.

Потім пішов до своєї кімнати. Тепер він знав, що потрапив у глухий кут, з якого важко буде втекти, і що він дорого заплатить за цю розмову із Салемом. Коли його запитали: «Що ти знаєш про Біблію?» Він міг збрехати й сказати будь-що переконливе, на кшталт того, що чув про це від учителя релігієзнавства або одного з інших вчителів, або від його ­друга-копта Хусні. Але це питання так налякало його і хлопчик заплутався.

Коли Салем повернувся додому, на його обличчі Маріка помітила ознаки чи то смутку, чи то гніву. Зазвичай вона вітала його біля дверей обіймами чи поцілунком у щоку, але зараз він відвернув голову.

— Що трапилось? — запитала вона, але чоловік не відповів. Дружина, як завжди, взялася допомагати йому роздягатися, але цього разу він її відсторонив.

— Чому ти навчаєш хлопчика християнству? — запитав він. Маріка рішуче спростувала звинувачення. Вона знала, що невинна. Але Салем продовжував сердито, не слухаючи її.

— Ми з самого початку погодилися, що ти вільна у своїй вірі, а я вільний у своїй, у кожного своя віра. Чи не так? Тоді чому ти наповнюєш розум хлопця цими дивними ідеями? Чому ти його плутаєш? Чому?

Маріка розлютилася, і чоловік заспокоївся лише тоді, коли вона нагадала йому, що в його бібліотеці є примірник Біблії, і що він лежить у хлопця під носом. Потім Салем почав вибачатися перед Марікою й намагатися догодити їй. Проблема була вже не в тому, що Мідхат читав християнську розповідь про Христа, а в його непокорі категоричним наказам Салема.

— Хіба я тобі не казав, що забороняю читати будь-що, крім шкільних підручників? — запитав він.

Хлопець не знав, що відповісти. Перш ніж Мідхат зміг відкрити рота, отримав ляпас по обличчю, який на мить приголомшив дитину. Салем ударив би його вдруге, якби Маріка не стала між ними.

— Якщо хочеш когось вдарити, удар мене. Якщо ти ще раз торкнешся хлопця, я піду від тебе, — пригрозила вона. — Як ти можеш казати йому, щоб він не читав нічого, крім шкільних підручників? — запитала вона Салема після того, як він прийшов до тями. — Коли школа хоче нагородити, то дають читати книжки поза навчальною програмою. І все одно, як ти можеш наказувати йому не читати книжки, які ти поклав у нього в кімнаті?

Зрештою, Салем був змушений перенести бібліотеку до своєї спальні. Але все ще гнівався. Згодом між чоловіком і дружиною запанував мир, але сварка залишила глибокий слід у ньому, адже тепер було зрозуміло, що його битва програна. Школа давала хлопчикові книжки, які не входили в програму, а Маріка купувала йому книжки та журнали, які не мали жодного стосунку до шкільної програми. Іноді Салем чув, що вона читає йому твори, які не стосуються шкільних завдань. І, зрештою, його не особливо заспокоювало те, що Біблія, як жінка стверджувала, є джерелом християнського знання хлопчика. Можливо, хлопчисько читав Святу Біблію, але як він знайшов цю конкретну книгу серед сотень інших книжок у його кімнаті? І що змусило його зупинитися на муках Христа, і чому ця історія порушила ці складні, болючі питання? Чи може бути, що цей хлопець, цей селюк, зміг без будь-якої допомоги розібратися в цих питаннях? Мабуть, щось відбувалося за його спиною. І відповідальність була на плечах Маріки та її батьків. Салему було боляче усвідомлювати, що він не може наказувати у власному домі, і що кохана Маріка стала джерелом загрози.

Невдовзі дитина знайшла спосіб обійти цю заборону на неакадемічне читання. Спочатку Мідхат почав позичати романи в учнів у школі або купувати їх у продавців газет, носити їх додому, заправляти їх під сорочку, і позбуватися від них, як тільки прочитає. Потім він знайшов ще кращий спосіб, який полягав у тому, щоб приспати увагу Салема й навіть самої Маріки — утікати до бібліотеки у вільний час, сховати книжку у своїй кімнаті, а потім прочитану повернути назад на своє місце. Було захопливо читати крадькома, і гарячковий екстаз охопив хлопця, приправлений суперечливими емоціями страху та виклику, який спонукав його поглинати книжки.

Він пристрастився до читання та не міг заснути без цього. Маріка іноді заходила до його кімнати, коли бачила, що світло все ще горить рано вранці, і знаходила його заглибленим у книжку або міцно сплячим із книжкою на грудях. Читання було найбільшим задоволенням — без нього життя було порожнім — і Салем не міг би стати між ним і читанням. На жаль, він більше не міг нести великі томи до своєї кімнати. Іноді дитині набридало читати романи, і хлопчик уявляв, що деякі з цих томів містили уроки, які розповідали про історію Христа й відповідали на питання про християнство. Якби ж дядько Салем любив його! Тоді він дозволив би йому прочитати всі ці книжки і, можливо, навіть дав би йому пояснення з питань, на які він шукав відповіді. Чому ні? Яка в цьому була шкода, якби зовнішнє читання не заважало учню в навчанні? У будь-якому випадку читання продовжиться, подобається це Салему чи ні.

Якщо Маріка була відповідальною за те, що сталося, то її призначення зводилося до того, щоб заохочувати дитину до читання або знайомити її з уривками грецької літератури, які підходили для малого. Ознайомлення почалося з байок Езопа, але хлопець швидко втратив інтерес до них — «це для маленьких дітей, як історії про Калілу й Дімну», — тож вона запропонувала історії з «Іліади» та «Одіссеї». Але не усвідомлювала, що ці історії справлять на