Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Перший аргумент на користь цього припущення з'явився у Олени вчора, коли вона помітила дивний збіг. Аніматор був на диво поінформований про магію трьох стихій і про негативну енергію смерті, яка необхідна для магії. Ці знання не є великою таємницею у Запасному світі, проте дивовижні для земного. А сьогодні Олену приголомшив ще один збіг. Фраза, сказана Едуардом під час екскурсії полігоном і та сама, вимовлена набагато раніше принцом у розмові з сестрою.

Тепер Олена зрозуміла, чому у вірші-підказці, який бабуся веліла вивчити Льолі, фігурував валет. Ця гральна карта проасоціювалася з Едуардом, бо він гарний і молодий, але треба було копати глибше. Насправді на карті зображені двоє молодих людей, як дві краплі води схожі один на одного. Карта одна — валет, а людей наче двоє. Ось так бабуся підказувала онучці, що Едуард — він же Найт.

Здогад здавався красивим і логічно обґрунтованим, але водночас лякаючим. Він породжував резонне запитання: якому світу насправді належить цей загадковий хлопець. З усього видно, у Запасному — він не чужий. Все тут добре знає. Але й у земному орієнтувався без проблем. Він може безперешкодно переміщатися туди-сюди? Тоді, можливо, це він дзвонить із погрозами, щоб Олена забиралася додому. Думає, вона теж вміє скакати між світами як тенісний м'ячик кортом?

Думки уподібнилися до цього тенісного м'ячика і почали хаотично перестрибувати туди-сюди, не бажаючи вишиковуватися в логічний ланцюжок. Голова пішла обертом. Начебто і вдалося намацати розгадку однієї із загадок, але це лише породило тисячу нових.