Читати книгу - "Бути другом, Інна Турянська"

— Ні, — швидко відповіла та, без посмішки.

— Але ж ти тільки що…

— Личить порівняно з твоїм другом, — пояснила та, роблячи особливий акцент на слові друг, — А взагалі повний жах! — говорила гнівно. 

— Ну, вибач, захотілося підтримати його.

— Угу, — скрутила губи трубочкою Віра, — Краще б мене підтримував, милий! — виборсалася з його обіймів Віра 

— Я тільки за, Вір. Скажи що хочеш, я зроблю, — притяг її за руку до себе назад Артур. 

— Ну оскільки ти не можеш відростити собі волосся прямо зараз, то пропоную порадувати мене іншим чином, — все ще зберігала холодність дівчина.

— І як же? — схопив її лагідно за щічку Артур, — Ресторан, шопінг, відпочинок? 

— Ні, — всміхнулася Віра направляючи погляд на магазин через дорогу, — Сьогодні мені хочеться чогось особливого і пам’ятного від тебе.

Артур глянув в напрямку її погляду. Ювелірний. Цікаво на що вона натякає – на звичайний подарунок чи можу …обручку? На мить розгубився, але Віра пояснила:

— Я думаю золота підвіска, загладить твою провину. 

Видихнув. Сам не розумів чому полегшало від того, що Віра не натякала на весілля. 

— Тоді вперед, — взяв він її за руку, — Виберемо те, що ти захочеш.

— Але ж платитимемо ми не твоєю карткою, на якій мої гроші? – хитро примружила очі дівчина.

— Маленька, у мене ще є карточки, і навіть готівка, — тикнув їй по носику чоловіка, а Віра задоволено закусила губи, думаючи скільки є в нього ще тих карток. 

— Тоді я думаю купимо комплект.

— Як скажеш, маленька.

###