Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Її роздуми перервав рух. Високий худорлявий юнак впевнено крокував у її бік. Манірний вигляд, недбало вкладене фіолетове волосся, піднятий комір білої сорочки, підв’язаний чорною краваткою. Бліда шкіра, майже безбарвні очі. Жодної чарівності, жодної небезпеки. Едельвейс полегшено зітхнула. Виявилося, що її попередній стан був лише ілюзією відблиску каменю.

-Міото Хакіра! - беземоційно представився адепт, блиснувши гострими іклами. - У нас десять кімнат у чоловічому крилі. З 120-ї до 130-ї. Чим швидше почнемо, тим швидше закінчимо.

Едельвейс мовчки кивнула й рушила за ним. Найкращий варіант - швидко впоратися й повернутися до своїх справ.

Ревізія проходила за звичною схемою. Стук у двері, відмітка присутності, поверхневий огляд кімнати. Якщо безлад кидався в очі - зауваження про необхідність прибирання. І, звичайно, перевірка шаф і простору під ліжком на предмет заборонених речей. Втім, більшість адептів знали про щотижневі перевірки й не ризикували порушувати правила. До останньої кімнати.

Сто тридцята. Люк Мартін.

Щойно вона переступила поріг, як її магічне чуття затремтіло, вловивши залишковий слід енергії. Потужний. Живий. Це не просто залишкова аура. Це щось, чого тут не повинно бути. Магічні істоти на території академії суворо заборонені.

Едельвейс сердито зиркнула на власника кімнати. Він що, геть дурний? Команда зараз на випробувальному терміні. Будь-яке порушення - і вони вилетять. Вона не могла цього допустити. Швидко накресливши в повітрі руну приховування, вона замаскувала аномальну ауру, сподіваючись, що її напарник не помітить нічого підозрілого. Їй пощастило. Перевірка пройшла без проблем.

Вона знала, що смуглявий шатен просто сховав свого вихованця під завісою. Але він не врахував слід. Типова помилка бойовиків, які нехтували бестіологією. Ідіот. А якщо точніше - закручений вихор дурості.

Весь цей час вона ігнорувала пильний погляд його карих очей. Але вона ще поговорить із ним. Потім.

Коли вони з Міото закінчили й розійшлися, Едельвейс нарешті повернулася до своєї кімнати. Вона була спустошена. Жодних сил ані на магію, ані на сварку, ані навіть на душ. Все залишиться на завтра. Вона просто впала на ліжко й, перш ніж поринути в сон, подумала, що завтра точно влаштує Люку прочуханку.