Читати книгу - "Ілон Маск"

звідти, для захисту; тим часом решта команди SpaceX моніторила системи запуску з центру управління на Кваджі, за сорок два кілометри. Військові дали SpaceX шестигодинне вікно для запуску. Усі сподівалися побачити, як перший ступінь стартує та досягне швидкості приблизно одинадцяти тисяч кілометрів за годину, перш ніж передати естафету другому ступеню, який мав запалитися у повітрі та сягнути швидкості двадцяти семи тисяч кілометрів за годину. Але, проводячи передзапусковий контроль, інженери помітили серйозну проблему: клапан на резервуарі з рідким киснем не закривався, і кисень википав у повітря зі швидкістю майже дві тисячі літрів за годину. Механіки SpaceX кинулися виправляти ситуацію, але втратили багато палива, щоб устигнути запустити ракету перед тим, як часове вікно закрилося.

Після аварійного припинення цієї місії SpaceX замовила побільше запасів рідкого кисню з Гаваїв та підготувалася до ще однієї спроби, яка мала відбутися у середині грудня. Сильні вітри, несправні клапани та інші помилки завадили і тій спробі запуску. Перш ніж запланувати чергову спробу, SpaceX якось суботнього вечора виявила, що системи енергорозподілу ракети почали збоїти і для них будуть потрібні нові конденсатори. Зранку в неділю ракету опустили і розділили обидва ступені, щоб технік міг залізти всередину та демонтувати електричні плати. Хтось знайшов постачальника електроніки у Міннесоті, який був відкритий у неділю, і один з працівників SpaceX полетів по нові конденсатори. У понеділок він уже був у Каліфорнії та тестував запчастини на заводі SpaceX, щоб переконатися, що вони витримують певні рівні тепла та вібрації, а відтак знову сів на літак і вирушив на острови. Менше ніж через вісімдесят годин справну електроніку було привезено та встановлено на ракету. Ривок до Сполучених Штатів і назад продемонстрував, що SpaceX-ова команда тридцятьох мала справжню відвагу перед лицем труднощів і могла слугувати натхненням для всіх, хто був на острові. Традиційна запускова команда аерокосмічного гіганта, складаючись із трьохсот осіб, ніколи не спробувала б лагодити ракету ось так на ходу. Але енергійність, кмітливість та винахідливість команди SpaceX усе ж не могла переважити їхню недосвідченість та суворі умови. Виникли нові проблеми, які перебили навіть саму думку про запуск.

Нарешті 24 березня 2006 року настала мить, коли всі системи були готові. Falcon 1 стояла на своєму квадратному пусковому майданчику, і запалювання пройшло успішно. Вона злинула у небо, перетворюючи острів під собою у зелену цятку посеред блакитної широчіні. У центрі управління Маск походжав у своїх шортах, в'єтнамках і футболці, споглядаючи за тим, що відбувалося. Потім, десь через двадцять п’ять секунд стало зрозуміло, що справи кепські. Зверху від двигуна Merlin спалахнуло полум'я, і раптом ця машина, яка до того летіла прямісінько, почала крутитися, а потім, неконтрольовано перекидаючись, падати назад на землю. Врешті-решт Falcon 1 упав просто на пусковий майданчик. Більшість уламків угрузла в риф за 75 метрів від пускового майданчика, а супутниковий вантаж пробив дах майстерні SpaceX і більш-менш неушкодженим приземлився на підлогу. Декілька інженерів вдягнули ласти та акваланги і витягнули шматки, запакувавши всі залишки ракети у два ящики, кожний розміром із холодильник. «Слід, напевно, зазначити, що компанії, які нині успішно здійснюють запуски, теж набили багато ґуль на шляху до цього успіху, — написав Маск у післяаварійній заяві. — Один мій друг у листі нагадав мені, що лише п'ять із перших дев'яти запусків Pegasus були успішними; для Ariane це було три з п’яти, для Atlas — дев'ять із двадцяти, для "Союзу" — дев'ять із двадцяти одного і для "Протону" — дев'ять із вісімнадцяти. Маючи тепер безпосередній досвід того, як важко дістатися орбіти, я відчуваю велику повагу до тих, хто не здався і зміг створити апарати, які є підмурком галузі космічних запусків сьогодні». Наприкінці цього звернення Маск написав: «SpaceX у цій справі всерйоз і надовго, і ми зробимо це за будь-яку ціну».

Маск разом із іншими управлінцями SpaceX поклали провину за аварію на механіка, імені якого не назвали. Вони сказали, що механік працював над ракетою у день перед запуском і погано підтягнув фітинг на паливній трубці, через що фітинг тріснув. Фітинг, про який ішлося, був дуже простим компонентом — алюмінієвою авіаційною гайкою з патрубком, яку часто використовують для з'єднання двох труб. Механіком був Голлмен. Після падіння ракети Голлмен прилетів до Лос-Анджелеса, щоб поговорити про це з Маском, дивлячись йому у вічі. Декілька років він днями і ночами працював над Falcon 1, і його розлютило, що Маск перед усім світом виставив його та його команду винуватцями. Голлмен знав, що він затягнув ту гайку правильно і що спостерігачі від NASA дивилися йому через плече, щоб упевнитися, що все добре. Коли Голлмен, сповнений гніву, увірвався у головний офіс SpaceX, Мері Бет Браун спробувала заспокоїти його і не пустити до Маска. Голлмен рвався вперед все одно, і обоє чоловіків голосно полаялися у Масковій комірці.

Після того як проаналізували всі уламки, виявилося, що гайка з патрубком майже напевно тріснула через корозію внаслідок місяців, проведених у солоній атмосфері Кваджу. «На одній стороні ракети у буквальному сенсі цього слова зашерхла сіль, яку треба було відшкрябувати, — розповідає Мюллер. — Але ми зробили статичне запалювання за три дні до того, і все було добре». SpaceX спробувала зекономити близько двадцяти трьох кілограмів ваги, використавши алюмінієві компоненти замість неіржавної сталі. Томпсон, колишній морський піхотинець, мав досвід із нормальною роботою алюмінієвих частин у гелікоптерах, які базувалися на авіаносцях, а Мюллер бачив літак, що сорок років стояв на припоні поряд із мисом Канаверал, і алюмінієві гайки з патрубками були там у хорошому стані. Минули роки, але багатьом управлінцям SpaceX досі не дають спокою спогади про те, як повелися з Голлменом та його командою. «Вони були нашими найкращими людьми, і на них усе звалили, по суті, лише щоб було що сказати світу, — каже Мюллер. — Це було дуже погано. Пізніше ми з'ясували, що це була сліпа випадковість»[32].

Після аварії в барі на головному острові багато пили. Маск хотів здійснити наступний запуск не пізніше як через півроку, але, щоб зібрати новий апарат, знову були необхідні гігантські обсяги роботи. SpaceX мала деякі вже готові частини апарата в Ель-Сеґундо, але готовою до запуску ракетою це напевно не було. Спорожняючи склянки, інженери заприсяглися більш дисципліновано підходити до свого наступного творіння і краще працювати у колективі. Уорден теж сподівався, що інженери SpaceX спробують вийти на інший рівень. Він наглядав за ними за завданням Міністерства