Читати книгу - "Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР."

17 жовтня. О 6-й годині ранку червоні почали наступ силою до 500 багнетів при чотирьох гарматах на переправу під с. Терлівка. Обсерватора з батареї Чорних виставлено запізно, тож ворог без перешкод пройшов горби (висота "72". -Ред.). Вже на переправі його зустріли сильним кулеметним вогнем, згодом і гарматним, що змусило ворожу піхоту з великими втратами відійти до Терлівки. О 4-й годині полк одержав наказ штабу дивізії разом з батареями перейти до с. Рудня, звідки мав розпочати наступ разом із частинами дивізії.

[Далі розповів Борис Монкевич: "Весь день ворог маячів на східних височинах від села Терлівка. О 2-й годині дня батерія Чорних надумала розбити жидівську синагогу в м. Летичеві, де у вікні стояв ворожий кулемет і не дав з могили козакам підходить до села Заволоки. Але з випущених 23 набоїв тільки 2 розірвалося.

О 4-й годині полк одержав наказ штабу дивізії, щоб разом з батареєю негайно вирушити на позиції села Рудня, де мав розпочати наступ разом з частинами дивізії"].

18 жовтня. Цілу ніч падав дощ. О 6-й годині ранку розпочався загальний наступ Запорожців з Летичева і Терлівки на села Козачки, Варинка (тепер с. Варенка. -Ред.) і Війтівці. Полк — у резерві.

Москалі скупчили всі свої сили проти 2-ї бригади: густі лави до 500 людей піхоти при двох гарматах. Зразу ворог чинив сильний опір, але під вогнем шести гармат Чорного полку зламався. Постріли були такі влучні, що червона піхота не знала де подітися. Ворожі гармати, не давши ні одного пострілу, знялися з позиції і втекли. Тим часом Чорний полк із резерву підходив до Війтівців, які червоні залишили після невеликої стрілянини. У Війтівцях від полонених ми довідалися, що Москалі гуртуються в с. Багринівці.

Уже смеркалося, коли полк вирушив до Багринівців. Патрулі донесли, що червоні не мають забезпечення, а від селян довідалися, що в селі багато обозу і до півтори тисячі піхоти. Висланий наперед пластунський курінь гусаком увійшов у село, і козаки тихо, без гамору взялися ловити зустрічних червоноармійців. Пластуни заходили в хати і витягали розташованих там комунарів. Так дійшли до хати їхнього командира. Подивившись у вікна, що робиться в хаті, пластуни рушили до дверей. У той час із дверей вийшов комісар, його одразу схопили за руки, але він не розумів, до кого втрапив, — очевидячки, гадав, що це червоноармійці хочуть із ним розправитися, бо почав проситися:

— Таваріщі, за што? Я же вєрой і правдой служил вам!

Почувши рух у сінях, вискочив і командир з пістолетом у руках, але пластуни вистрелили і він впав. Як за сигналом, пластуни відкрили кулеметний і рушничний вогонь уздовж вулиць. "Слава!" струсонуло повітря. Чорні запорожці влетіли в село і почали рубати ворога, що втікав. У страшній паніці ворог розбігся по городах, залишаючи велику здобич.

Захоплено понад 300 полонених, майже винятково пластунами, які цілу ніч полювали по садках і городах, 100 возів з різним провіантом, гурт худоби та інше майно.

Утрати полку: вбито двох козаків, одного поранено.

Пластунський курінь на 80–90 % складався з полонених большевиків, серед яких було багато, що не знали нашої мови. Запорожці нарікали, що, полюючи по клунях і садках, не могли розібратися, де пластун, а де чужий, бо всі говорили московською.

Виграному бою в Багринівцях треба завдячувати пластунському куреневі з його командиром поручником [Грицем] Плужником. Плужник, старий Болбочанівець, вступив до кінної сотні 2-го Запорозького полку разом зі мною. В російській армії — підстаршина-кіннотник. На старшинській посаді — від Лозової. Пластунську сотню прийняв у Зимовому поході. З трьох десятків люду за короткий час зробив добру частину.

При зустрічі з Плужником я все питав:

— Грицю, коли вже наші комунари заведуть вас до своїх?

А тоді додавав:

— Я маю багато вітру в голові, але вашою рванню (у той час вони були босі й обідрані) не хотів би командувати.

Плужник тільки посміхався і робив своє.

Кожне днювання, а навіть звичайний відпочинок не обходилися без навчань. Навчив курінь ходити скорим кроком, і в маршах він не відставав від полку.

В бою під Багринівцями пластуни мали понад 300 багнетів і шість важких кулеметів, що майже дорівнювало складові Запорозької бригади.

Перемир'я

По всьому українсько-польському [протибільшовицькому] фронті — від Дністра до Німана — [оголошено] перемир'я від 12-ї години ночі з 18-го на 19 жовтня. Зранку ворог прислав делегацію до штабу дивізії з метою встановити нейтральну зону. Головою делегації був якийсь Прокопійчук. У штабі відповіли, що на це не мають жодних інструкцій. Делегація від'їхала ні з чим.

На фронті спокій, жодного пострілу. Погода ясна, соняшна, вранці приморозки.

20 жовтня. О 6-й годині ранку полк Чорних запорожців розташувався в с. Голенищеве. Опівдні до штабу полку приїхали три червоноармійці, які возили якийсь пакет до штабу дивізії, а тепер, їдучи через розташування полку, просили їх провести. Одягнуті дуже погано, і, як оповідали, для цього випадку їм дали ще й кращий одяг. Козаки наперебій вели з ними балачки. Які тільки питання не ставилися! Врешті цих послів нагодували і відправили до своїх.

День минув спокійно. Перемир'я встановлено до 24.00 9 листопада.

22 жовтня вдень із боку ворога чути гарматні постріли. То повстанці давали про себе знати, даремно вичікуючи на наближення українського фронту.

Пластунський курінь веде навчання в полі. Кінні сотні роз'їхалися на мобілізацію в Старокостянтинівський повіт. Залишилися тільки пластунський і гарматний курені.

23 жовтня отримано відомості, що в Літинському повіті, частину якого окупував ворог, вибухнуло повстання. Повстало 13 сіл. Большевики жорстоко з ними розправилися — попалили села і розстріляли сотні людей. З болем слухали козаки гарматні постріли, що лунали в запіллі ворога.

Нарешті і я вже в полку. Наслідки поранення досить тяжкі. Ліва нога на 8 см коротша за праву. Ходив, спираючись на палицю. Вправляюся в кінній їзді, що завдає несамовитого болю, але з часом звикну. Нарешті навів лад у наших таборах, зменшивши їх наполовину.

На 9 листопада склад полку був приблизно такий: 76 старшин, 1130 козаків.

Бойовий склад полку: 5 кінних сотень — 380 шабель; кулеметна сотня -12 важких кулеметів; гарматний курінь — 6 гармат; пластунський курінь -400 багнетів; кулеметна