Читати книгу - "Наступна станція - смерть"

звичайне хуліганство, щоправда, з обтяжуючими. Ось, прошу, послухайте: «Підсудний визнає, що змайстрував із дерева макет карабіна, пофарбував його у чорний колір і з хуліганських міркувань почав лякати ним запізнілих перехожих». Розумієте, громадянине Сирота, людина різко змінила ритм життя… Незвичні умови, нудьга, недопрацювання з боку колективу. Власне, який у нічного сторожа колектив? Зарплату - й то нарізно одержують. Маємо негативний вплив самотності. От він і розважався. Так йому здавалося. Він же, на відміну від декого, філософських факультетів не закінчував, кави на роботі не пив, забороненої літератури не читав.

- Ви, часом, не цікавилися, чого це він раптом ритм життя змінив? І рівень зарплати теж? Одержував двісті двадцять, а тут раптом перейшов на сімдесят. З двома малими дітьми на шиї і дружиною, яка ніде не працює.

- До суті справи це не мало ніякого відношення. Це ви зі своїх слідчих справ детективну макулатуру робите. Судді скаржаться. У нас у прокуратурі це не проходить. Повторюю: людина просто розважалася.

- А гроші і сумки він теж задля розваги забирав?

- Що значить - забирав? Ви там взагалі у себе на Богдана знахабніли! Вибиваєте з людей фальшиві зізнання, залякуєте. Ордени хочете заробить? Заробите. З усією строгістю закону! Між іншим, потерпілі визнали, що підсудний НЕ забирав у них гроші. Вони їх самі ховали від дружин, а звалювали все на якогось грабіжника.

- Пробачте, що, отак усі п’ятнадцять потерпілих вирішили звалити все на грабіжника?

- Які п’ятнадцять? Там було лише два епізоди. І обидва, як ви кажете, потерпілі з переляку кинули сумки з продуктами і втекли. Так що - ніякого грабунку не було, бо він навіть до цих сумок не доторкнувся. Нічого, попрацює знову на благо Держави і більше не буде хуліганити. Не маленький.

- А вбивства?

- Які вбивства?

- За автовокзалом.

- А оце й мене цікавить, громадянине Сирота. Зараз ви візьмете папір і для початку напишете два пояснення. Перше - як ви вибивали з затриманого неправдиві показання проти нього ж. І друге - як ви намагалися почепити два вбивства на безневинну людину аби врятувати себе і все ваше управління від відповідальності за нерозкриття. Попереджаю: ваша подальша доля залежить від щиросердності пояснень. Інакше ви звідси не вийдете!

Замість обуритися, замахати руками, почати виправдовуватись, я чомусь розлютився. Зі мною це не часто буває - аби накотила під самі очі холодна, чорна лють.

- Сподіваюсь, баришня, ордеру на мій арешт ви ще не випросили. Інакше б хапали мене на робочому місці під марш кінної міліції і везли б сюди в наручниках. Що, сучка прокурорська, ще одну зірочку захотіла? А хоч три начепи, фригідкою так і здохнеш! Одержиш від мене пояснення - як рак свисне. Ти про лягавих із анекдотів знаєш, а я серед них живу, бо сам такий. І запам’ятай: твій хуліган безневинний через три роки вийде на волю. Карабіна ви так і не знайшли, бо не шукали. Бігли навздогін за нагородою, аж трусики змокли. Так от: він уже крові спробував, яка вона на смак. Вийде на волю, дістане зі схову карабін і знову почне вбивати. От тоді пригадають і твоє слідство, і твою версію, що мента втопила, зате звіра поміж людей випустила. Тоді й наплачешся, бо я мовчати не буду.

Доки я все це говорив, баришня то червоніла, то біліла, то ставала жовтою, як гепатитник. Але до нормального кольору обличчя так і не повернулося. Проте, я її недооцінив.

- А ти, Сирота, і не доживеш до того дня. Ти забув, що у капезе з колишніми ментами роблять? А тебе туди встромити - раз плюнути і два розтерти. Ми - державний нагляд, державне око! А ти хто? Мент із вищою освітою? Отже, виродок. А виродків топити треба. Аби не розплоджувалися. Іди, поки що гуляй. А мокрі у мене трусики, чи сухі - то мій клопіт. Треба буде - і виперуть, і висушать із задоволенням на власній мордяці. І не такі, як ти!

Я пішов пішки, бо у мене раптом виникло дике бажання напитися. На щастя, від цього емоційного наміру мене порятував сам Ве-Ве, котрий наказав свого часу позакривати всі алкогольні заклади навколо орденоносного заводу «Арсенал». А потім я пригадав погрозу прокурорші і сказав собі: стоп, дурню! Ти вип’єш, тебе одразу заметуть, по дорозі до відділення кудись зникнуть документи, суддя негайно оформить п’ятнадцять діб за появу в нетверезому стані на вулиці, тебе відвезуть до «діда Лук’яна» і начебто випадково встромлять у камеру до блатних. І все. Прокуратура слів на вітер не кидає.

Від автора: практика «ліквідації» невгодних міліціонерів руками кримінальників за часів Брежнєва була досить таки поширеною. «Зробити козу ментам» вважалося хорошим тоном і в прокуратурі, і в КДБ. Цікаво, що для своїх людей, котрі необережно «залітали», у високого міліцейського та прокурорського начальства існували і добре захищені слідчі камери, і спеціальна колонія, де не було жодного блатного - виключно колишні правоохоронці. Називалося це чудо соціалістичної законності «установа номер 13». В народі - «червона зона» для своїх.

Олекса Сирота ніколи не намагався бути «своїм». За те й потерпав.

Олекса Сирота:

По дорозі нічого такого не сталося, щоправда, я переходив вулиці виключно