Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Міським транспортом добираюся до дому. Погода ясна хоч холодне повітря тягне по ногах, ще по дорозі до лікарні Ігор купив для мене два чудових комплекти спідньої білизни що й сам вибрав, чорна з мереживом, та ніжно фіолетовий комплект. Дожилася Ректор купляє мені спіднє, все-таки думаю хто ми тепер один одному після всього що між нами сталося, може коханці? Хоча ми обоє вільних не одружених людей, і на хлопця якось Павлак не тягне, попри те що вигляд має досить непоганий, рельєфна міцна статура, кругла попа, а от його прямолінійний "хлопець" як згадую аж сором бере, я не можу порівнювати, та все-таки він великих розмірів, тому поки шаленого задоволення я не отримую, думаю напевно ми Збоченці - схиблені на сексі збоченці, хіба я могла припустити що моя практика в рази перевершить теорію.
На емоціях навіть забула про правила контрацепції, надіюся тільки на досвід та відносно порядність Павлака, звичайно я люблю і хочу діток, але не так з розгону, одночасно дві вагітні дочки наш тато не витримає, тим паче скоріше за все Карина майбутня одинока мати.
Заходжу до квартири, роздягаюся у прихожі, помічаю чужі чоловічі черевики, до мене з кухні виходить Карина, вона якось по дивному поводиться та потай посміхається, наче щось приховує і запрошує зайти на кухню, поки крокую, з кухні чую знайомий чоловічий голос, на мить спиняюся на місці та прислухаюся, заходжу до середини.
За столом сидить Віолетта та Ковалюк, його я точно не чекала побачити в себе дома, намагаюся посміхнутися хоч в середині почуття неспокою, якось дуже дивно та зненацька, бо Ігор не попереджав що приїде, напевно здогадувався якщо запропонує зустрітися, я відмовлю. І взагалі я міркую над тим аби геть розірвати з ним відносини, та поки відповідного моменту не знаходилося, та й гадаю це не так просто, хлопці ніколи не люблять коли дівчата перші вирішують порвати зі стосунками, хоч насправді з Ігорем нас мало що поєднує, мені деколи здається Ігор ніби мститься своїй колишній дівчині Златі, а я так аби привертати увагу.
- Привіт - З місця підіймається задоволений Ковалюк.
Він по звичному підходить та цілує, обійнявши за плечі.
Збентежено дивлюся на хлопця та на Віолетту, вона чудово знає про мене з Павлаком, думаю навіть здогадується де і з ким я провела минулу ніч.
Сестра з широкою усмішкою зупиняється з боку від мене та щиро радіє, звичайно Карина не знає про нас з Ректором, навіть боязно уявити її реакцію, бо у сестри з чоловіком різниця лише в три роки.
- Привіт - Відказую вдаючи радість.
Карина запрошує до столу де стоїть шоколадний торт, пляшка мускатного білого вина, та тарілка сирної нарізки.
Сідаю біля Ігоря, бачу що сестрі він дуже сподобався, вона навіть вирішує разом нас сфотографувати. Ігор дає Картині свій смартфон, та знову обіймає мене за талію, він з ніжністю дивиться і не втрачає моменту, цілує прямісінько у губи як на правах мого офіційного хлопця, тому навіть заперечити не можу, або не встигаю, поцілунок виходить експромтом, я відразу ніяковію.
Ігор вже встиг багато чого розказати про себе та зокрема про наше знайомство, язик у хлопця добре підвішений, виявляється ми закохані до нестями, під час розмови доводиться тільки смикати плечима та погоджуватися махаючи головою, чую музику свого мобільного зриваюся з місця та виходжу до коридору Павлак просить скинути номер рахунку, щоб перерахувати кошти, і я відсилаю повідомлення на Вайбер зі спеціальним рахунком суто Готелю.
Знову вертаюся на кухню та йду сідати за стіл.
- Ігор запропонував поїхати до Караоке - Бару! - З радості виголошує Карина.
- Ви ж хотіли поїхати у Боулінг - Кажу, і починаю ще більше переживати.
- А ми спочатку поїдемо у Боулінг, а потім у Караоке - Відказує Ігор.
Хлопця всі підтримують, я не маю можливості відмовити, бо вже пообіцяла Карині піти з ними відпочити.
Тому ми йдемо переодягтися, а Ігор чекає вже нас в машині біля під'їзду.
Я вдягаю джинси теплу білу толстовку, фарбую губи, та вії тушшю, на фоні моїх дівчат я виглядаю трохи тьмяно, Віолетта взагалі одяглася наче має намір підчепити якогось гарненького хлопця.
Виходимо на вулицю та сідаємо до сірого Ягуара.
За розвагами не помітила як стемніло, у дівчат хороший настрій,я також намагаюся підтримувати ритм, ми зробили багато спільний класних фоток, вже годину як приїхали з Боулінгу до Караоке.
Карина вибирає пісні про нещасне кохання, у мене взагалі з голосом проблеми, тому співак з мене нікудишній, слова окремо, ноти скачуть як хочуть, а от Віолетта з Ігорем не поганий тандем, у дуеті вони заспівали досить гарно.
На годиннику десята вечора, до мене знову дзвонить Павлак і я виходжу на двір якомога далі від закладу.
- Як справи котику? - В Ігоря бадьорий голос.
- Все чудово, відпочиваю з дівчатами, зараз будемо їхати до дому.
- Хочу тебе, але потерплю до ранку. Гроші є не хвилюйся, я вже перерахував на рахунок Готелю.
- Клас, так швидко, дякую - Дивуюся, бо ми домовлялись на завтра або вівторок.
Проте у мене аж настрій піднявся.
- Добре йди до дівчат розважайся, чекаю тебе завтра у себе, цілую.
Повертаюся до середини, бачу як дівчата кудись збираються, зустрічаюся з ними ближче до виходу.
- А ви куди зібралися? - Питаю у них.
Та сестра з Віолеттою тільки перекинулися між собою загадковими поглядами.
- Ми зараз повернемося, ти йди замов ще коктейлів.
Сідаю на шкіряний диванчик біля Ігоря, він робить ще деяке замовлення, та в притул присувається до мене, обіймає за шию, але я вибираюсь з під його руки.
- Ігор що ти робиш? - Говорю голосно, бо через музику погано чутно.
- Мені не можна обійняти мою дівчину? Ми тепер будемо самі, твоя сестра з Віолеттою вирішили поїхати до дому.
- Що? - Широко розкриваю очі, - взагалі я теж вже думала поїхати до дому.
- Добре якщо хочеш я відвезу тебе, тільки розрахуюсь.
Поведінка Ігоря дивує все більше, не думала що він так легко погодиться мене завести до дому, взагалі я хотіла вже брати таксі.
Йдемо на стоянку Ігор відключає сигналізацію, сідаю до салону авто на передньому сидінні, у машині напівтемно, світло подає тільки екран вмонтованого програвача, майже відразу чую звук що блокує дверцята, налякано розвертаюся на Ігоря, хлопець безволікань проводить долонею по моїй нозі та зупиняється на середині стегна, він по дивному розглядає моє лице, його очі скачуть по мині наче не в собі, нажахано відсуваюсь до вікна дверей.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ректор , Таміла Калас», після закриття браузера.