Читати книгу - "Аметистовий браслет для Аглаї, Катерина Федоровська"

Налякана Сусанна кивнула й стрілою вилетіла зі столової зали. Адам же підійшов до матері та навис горою над нею.

- Мамо, а Касій знає про те, хто його справжній батько? – ніяк не міг втихомирити свій гнів, злісно й жорстко говорив.

- Я не знаю, чи розповідав йому Ґеорґ. Ти ж знаєш, він  рідко заїжджав до нас у гості.

- Так, зате був завжди поряд із батьком, як його найкращий друг. Трохи така дивна ситуація, тобі не здається? Спокусити наречену свого товариша, а потім усе життя подорожувати разом із ним пліч-о-пліч. Це підло! Але ж чому ти не розповіла мені про це раніше?! Якби ж я знав! Я вчинив би інакше!

Нервово ходив тією залою, куйовдив раз по раз своє волосся. Злість аж кипіла в ньому.

- Негідник! Батько довіряв йому як ніколи нікому! Трясця його матері! Оце доля друга підкинула! І ти, мамо, як ти могла?! Збезчестити всю свою сім’ю та наш рід!

Однак увесь охоплений справедливим обуренням, Адам не звертав увагу на свою матір. Аглая ж так і сиділа навпроти неї за столом. І бачила, як змінилася враз графиня Євлампія. Згорьована, похнюплена, зломлена тією правдою, яку навіщось сама синові й відкрила, вона встала з-за столу й зробила зовсім не логічний та аж ніяк не очікуваний крок. Істерично почала розстібати свою бузкову прикрасу, вигукуючи:

- Ти не маєш права мене звинувачувати. Нехай я сама себе картаю, але ж ти, мій син, не повинен виливати на мене свою злість! Це жорстоко! Я все життя страждала! Чуєш мене і бачиш, так, Адаме? Ти бачиш моє каяття, але я не хочу тебе бачити! Я не хочу тут бути. Я не хочу жити! Нехай буду невидимою та мертвою для всіх.

І поки Адам зрозумів, що відбувається, то графині вже вдалося зняти браслет. Він стрімко оминув стіл, підбіг до матері.

- Ні, мамо, що ти робиш? Не треба. Не гарячкуй, - намагався вже якось говорити спокійно до неї, обіймав та хотів забрати ту кляту прикрасу.

Однак графиня Євлампія спромоглася жбурнути її з силою об протилежну стіну. І в ту ж хвилину посеред столової зали вона почала зникати. Адам же, намагаючись втримати в обіймах невидиму матір, із виглядом побитої собаки дивився на свою кохану дружину.