Читати книгу - "Новий кінець , Ізабель Азімова "

« Я і в душі обійняти тебе не посмію»

Наступного ранку, наші взаємовідносини з Деміаном були просто ідеальні, думаю це через проведену ніч. Мене дуже радувала думка, що в нас з Деміаном щось може вийти, і тепер коли я знаю правду, будувати стосунки було би легше. Я до сих пір не могла повірити в сказане Деміаном, але не вважала це брехнею, просто я була людиною, яка не вірить в містику і магію, а те, що ми снимось один одному протягом усього життя - не схоже на звичайну річ. Не маючи бажання звертати багато уваги на це і робити незрозумілі висновки, я вирішила жити сьогоденням і насолоджуватись моментами проведеними з Деміаном.

Як виявилось, чоловік прекрасно готує і зранку я проснулась від запаху шоколадного печива. В цілому наш сніданок пройшов весело і мило, я би сказала і я хотіла провести цей день, наодинці з Деміаном.

- Знову на пляж? - запитав чоловік, а я стояла в ванній кімнаті і старалась розчесати своє не дуже слухняне волосся.

- В минулий раз, коли ми були вдвох на пляжі, це закінчилось не дуже приємно, але я хочу продовжити те, на чому ми там зупинились, - сказала я, жартівливо граючи бровами, а чоловік в свою чергу засміявся.

- Ти що, зараз залицяєшся до мене? - підійшовши до мене, Деміан став позаду і ми дивилась один одному в очі через дзеркало.

- Ти проти?

- Ну не знаааю, до залицянь завжди йде букет квітів,- сказав Деміан, а я засміялась, штовхнувши його в плече.

Чоловік вийшов з ванної кімнати, залишивши мене наодинці з моїм волоссям, і через декілька хвилин, я нарешті його розплутала. Звісно, що в мене не було з собою змінного одягу або якоїсь косметики, але після сніданку, Деміан взяв мої ключі від квартири і привіз мені пару моїх речей. Я була дуже вдячна за це, і можна сказати, перший раз побачила зі сторони чоловіка таку турботу.

В мене був прекрасний настрій і я хотіла відповідно йому виглядати. Я вклала свої брови, під малювала коричневим олівцем очі, нанесла трохи персикових румʼян і була задоволена зовнішнім виглядом. Вкласти волосся, я ніяк не могла, тому з того, що вже мала на голові, заплела високий хвіст. Деміан привіз мені дві пари джинсів, три обтягуючі кофти і одну коротку, чорну сукню. Я не знала, чому він привіз так багато речей, але я мала думку, що він хоче, щоб я залишилась в нього по довше. Коли я вирішила вдягнути сукню, я вийшла в ванної кімнати, а Деміан вже чекав на мене вдягнутий.

- В тебе є якийсь блокнот, бажано с чистими аркушами і олівець? - неочікувано, навіть для себе, запитала я.

- Зараз пошукаю,- Деміан, який вже був взутий, пішов до себе в спальню, шукати, - От, тримай,- чоловік виніс однотонний, чорний блокнот і біля нього олівець.

- Дякую,- сказавши це, я чмокнула Деміана в губи і ми вийшли з квартири.

До пляжу я хотіла йти пішки, як я звикла, але, як виявилось, квартира Деміана знаходиться не дуже близько пляжу, тому ми поїхали машиною. Дорогою до пляжу, ми обговорювали нашу поїздку у Лондон і те, що він хоче поїхати туди ще раз, тільки вже вдвох. Сьогоднішній день був показником того, що в нас з Деміаном може щось вийти. Я дуже комфортно почувала себе біля нього і вже настільки звикла, що ми завжди один біля одного, що не хотіла б втратити якісь моменти.

Коли ми приїхали на пляж, Деміан дістав з багажнику покривало, на якому ми будемо сидіти і булочки з кавою, які ми купили по дорозі. Це була нова частина пляжу для мене, вона не була схожа на ту, де я постійно була і тут, майже не було людей.

- Саме сюди, я часто приходжу, після переїзду в Лос-Анджелес,- сказав Деміан, коли ми шукали місце де сісти.

- Як тобі взагалі жити в Лос-Анджелесі після Лондону? - запитала я, і хоч мені сподобався Лондон, я не уявляю жити в місті, де майже постійно йдуть дощі.

- На початку звісно незвично було, але я швидко звик і чомусь після переїзду знав, що саме тут мушу бути,- посміхнувся хлопець, - І тепер розумію, що не дарма все таки переїхав,- продовжив чоловік, дивлячись на мене.Мені були приємні слова Деміана і я відчувала, як моє обличчя почервоніло. Я старалась сховати його, поки розстіляла покривало, але чоловік підійшов ближче і підняв моє обличчя, так, щоб я дивилась йому в очі.

- Як ти можеш червоніти, після ночі, що в нас була? - з посмішкою запитав хлопець.

- Я...не можу це контролювати,- сказала я і здається почервоніла ще більше, - Де там мої булочки? - я відійшла від Деміана і сіла на покривало, діставаючи булочки з кортоного пакету.

Деміан підійшов ближче і сів поруч, спостерігаючи за мною з веселим блиском в очах.

- Ти завжди така мила, коли червонієш, - як завжди, впевнено сказав він, дивлячись на мене з ніжністю.

Я відвернула погляд, намагаючись зосередитися на булочках, які щойно дістала з пакету.

- Спробуй одну, - простягнула я йому булочку, намагаючись змінити тему.Він взяв її і відкусив великий шматок, насолоджуючись смаком.

Ми сиділи на покривалі, насолоджуючись вже денним сонцем і смаком свіжих булочок, відчуваючи спокій і щастя від простого перебування поруч один з одним.

Деміан, помітивши, як я кладу свою булочку назад в пакет, підняв брову:

- Щось задумала?

Я посміхнулась у відповідь і дістала блокнот та олівець, що дав мені Деміан з сумки.

- Хочу намалювати тебе, - сказала я, дивлячись на нього з теплом в очах.

- Мене? - здивовано перепитав він, але потім вмостився зручніше, - Добре, спробую бути гарним натурником.

Я засміялася і почала малювати, концентруючись на рисах його обличчя. З кожним штрихом олівця я відчувала, як він стає все ближчим до мене. Деміан спостерігав за мною, час від часу кидаючи допитливі погляди на блокнот.

- Ти завжди так серйозно підходиш до своїх малюнків?- сказав він з усмішкою, коли я, трохи нахилившись, виправляла деталі.

- Хочу, щоб все було ідеально, - відповіла я, відчуваючи, як моє серце б'ється швидше від його погляду.