Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

День 54

В той же вечір, коли Мілана, разом з посланцями миру повернулась в фортецю, дівчина розповіла Аліні, Устиму та Аніті теорію з вірусом. Діти були одночасно шоковані та раді. Все ж надія є. У нас велика планета, таких Дослідних Центрів має бути дуже багато. Хто має не заснути з дорослих в цих Центрах. Тому, є надія, що саме в цей час вони не сплять ночами та шукають антивірус.

Мілана також намагалась донести, що треба починати діяти і їм. Але що саме треба робити, ніхто не розумів. Це дуже засмучувало дівчину, до сліз засмучувало. Лише Аліша уперто в ці моменти відволікала Мілану. Вона один в один з першими днями, починала кусати дівчинку за ноги та пальці на руках. «Ти рухаєшся в вірному напрямку!» - наче хотіла сказати вона, але ж що це за рух? Що треба зробити? Але Гра була б не Гра, якби всі відповіді лежали на поверхні. Тому теорію обговорили, прийняли як правду та розійшлись по своїм справам. Лише Мілана лишилась похмура та все намагалась вигадати якісь дії, які могли б наблизити її до розгадки.

 

Справи племені Зодчих шли своєю чергою. Вожаті прибирали, готували їсти, робили перестановки та облагороджували подвір’я фортеці. Майже протягом всього паркану зробили невеликі лавки, на яких діти могли сидіти чи лежати. В який раз перебрали продукти, розсортували, склали списки. Не забували готувати запити Розвідникам, які мали йти до гіпермаркету за поповненням запасів.

Розвідники також не втрачали час. За проханням Мілани, хлопці та дівчата займались ремонтом баскетбольного майданчику, що стояв за декілька метрів від фортеці, зразу біля дитячого майданчику з гойдалками. Там виріши влаштовувати спортивні змагання: футбол, баскетбол, волейбол, перетягування канату та багато іншого.

Вчений племені не припиняючи майстрував електростанції та вносив необхідні детелі до запиту Розвідникам. Дві станції з сонячними панелями вже були встановлені в фортеці. Одна була на даху першого будинку. Друга на даху другого будинку. Довгі проводи ззовні спускались до квартир племені. Там встановили розгалужувач для підключення ламп, гірлянд та інших простих приладів. Ще одну таку станцію подарували племені Капібарів, та обіцяли зробити ще дві. На що обміняти, поки не вирішили, але це вже друга справа.

 

Також на наступний день, після того як загін посланців миру племені Зодчих прийшли до сусідів, ті прийшли до них. Екскурсія, знайомство, спільна вечеря. Побут налагоджувався. Дітей радувало те, що виникли дружні стосунки з іншими дітьми. Бо до цього, як вони не намагались, то стикались лише з агресією та ворожнечею. Але не зважаючи на дружбу, Аліна не поспішала ділитися таємницею доступу до гіпермаркету.  В той же час, Семен не поспішав з таємницею про вірус. Гра, це ти плетеш вузли для сварок?

 

На п’ятдесят четвертий день, гарний настрій та приємне сонечко, не складні справи племені та бойова підготовка були зіпсовані. Десь після обіду, Дозорний пішов в обхід першого будинку племені. Нагадаю, це був доже довгий будинок, з якого відкривалось дуже багато території навколо. Так от, в момент, коли Мілана проводила тренування, ще здалеку, зі сторони даху почулась сирена дозорного. Він лупив в трубу хаотично, було не зрозуміло, що саме відбувається. Та коли хлопець, задихаючись добіг до рівня під’їзду фортеці, закричав що було сили:

На нас хочуть напасти!, - він тремтячим голосом продовжив, - їх дуже багато, не менше п’ятдесяти дітей. Вони переходять дорогу біла будинку Аніти та йдуть в нашу сторону Швидко в фортецю, - закомандувала Мілана, опустивши палицю на землю, - Назар, швидко знайди Аліну, та повідом їй новини

Хлопець зірвався в сторону фортеці, шукати ватажка племені. Щодо Аніти, то вона все чула, бо стояла на паркані. Стрибнула на землю, та побігла до другого будинку племені, щоб зібрати всіх на подвір’ї.

Всі інші, заходимо в фортецю, - продовжила Мілана, - закриваємо ворота та готуємось до візиту гостей.

Діти побігли до фортеці, позалазили на паркани. Після бійки з Зграєю Вовків, плем’я Зодчих трохи покращили свій захист. По всій протяжності паркану через кожен метр поприбивали планки до дошок, натягнули фітнес-резинки та пришили посередині кишеньки. Таким чином, вони зробили великі рогатки. Поклади камінь, прицілься, та потягни. Відпускаючи рогатку, камінь з великою силою летів по цілі. Рогатки вийшли дуже потужні, оскільки били далеко та влучно.

За декілька хвилин всі хлопці та дівчата племені Зодчих були або на подвір’ї, або в коридорах двох під’їздів. Кожен мав палицю, був готовий до подальших команд. Аніта пройшлась по подвір’ям та перевірили облаштовані дахи, під якими стояли по п’ять-шість дітей. Невеличкі дахи побудували для захисту від того ж каміння, яким ворог міг завидувати плем’я, як це було минулого разу. Устим прослідкував, щоб біля кожної рогатки також стояв воїн. Палиця має лежати поряд з дитиною. Також, поряд має бути гірка камінців однакового розміру.

Дозорні з балконів прибрані, в битві мають приймати участь всі діти. Лише на даху було по одному воїну, для загального обзору та ситуації, яка відбувається.

Я не думаю, що вони хочуть битись, - нервово сказала Аліна, підійшовши до командирів, - можливо вони хочуть познайомитись? Познайомитись? – спитала Мілана, піднявши брови, - гурбою в п’ятдесят дітей? Я щось сумніваюсь в цьому. Якщо ця армія, - останнє слово Устим також виділив, - йде зі сторони гаражів, це означає, що вони йдуть зі сторони тієї школи, яку ми бачили з Анітою на початку нашої розвідки. І там було дуже багато дітей, - погодилась Аніта, - що ж, чекаємо. Можливо, вони не до нас йдуть? ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍