Читати книгу - "Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська "

– Якщо так, то чудово. Тепер усе стане набагато простіше. Наприклад, що ти збираєшся робити сьогодні? – спитав він.

Він витримав певну паузу. З одного боку, йому хотілося назвати її висновки справді дитячими. Але з іншого боку, він бачив, що вона не дурить його, а рішуче упевнена, що розлюбила.

– Якщо так, то чудово. Тепер все стане набагато простіше. Наприклад, що ти збираєшся робити сьогодні? – Спитавши він.

Ніколь здалося, ніби він її відчуває. І подумала, що треба бути переконливішою.

– Я збираюся зателефонувати Бріджіт і піти з нею погуляти.

Ніколь вигадала це в останній момент. Адже якщо він хоче підтверджень її слів, то це найкращий варіант. Він спав із Бріджіт, вона ревнувала. Тепер все в минулому і немає сенсу ображатись на подругу. Щоправда, у Ніколь виникло неприємне почуття внутрішнього опору, яке вона важко, але придушила. Чекаючи його заохочення та схвалення, дівчина з німим запитанням в очах чекала на його слова. Але він відреагував зовсім інакше, ніж вона розраховувала.

– Ця Бріджіт зовсім не подруга тобі.

– Чому це? – Збунтувалася вона.

– Повір мені та моєму досвіду, – сказав Даніель.

Ніколь хотіла стриматись, але не змогла.

– Пропоную не плутати твій «досвід» із моєю потребою у спілкуванні з подругою. Якщо ти переспав з нею, то це не привід вважати її негідною жінкою, – сказала вона і пожалкувала про це, бо образа таки пролунала в її голосі.

– Ніколь, я не спав з нею, – раптом зізнався він.

Їхні погляди зустрілися. Ніколь не повірила йому, адже сама все бачила: як вони фліртували, і як пішли усамітнитися.

– Мені все одно. Особливо тепер, – відмахнулася вона, намагаючись не допустити розвитку цієї теми, інакше обов'язково засмутиться. Нехай він тепер їй друг, але говорити про це чомусь неприємно.

– Я не спав ні з нею, ні з однією іншою жінкою після тебе, – повідомив він як би між іншим.

Чому він так дивиться, ніби хоче, щоб вона йому повірила?

– Навіщо ти мені це кажеш? – Запитала вона, не бажаючи грати в ігри.

– Тому що не хочу, щоб ти вважала мене ловеласом, якому тільки й подавай нових подружок.

Ніколь зовсім заплуталася.

– Ти ж вільний, роби як хочеш. Ти ж не через мене з ними не спав, – рознервувалась вона. Дівчина зовсім не розуміла його. Допустимо, він справді не спав з іншими жінками. Хоча яка тепер різниця? Але й їй він чітко сказав, що між ними нічого немає і не буде. Цього достатньо. Інше не важливо.

– А якщо скажу, що у тобі причина? – спитав він, загадково посміхаючись.

– Я тобі не повірю. Ти просто мене відчуваєш. Не поведуся на твої пастки. Сказала: більше тебе не люблю. Ти мені байдужий! – Урочисто сказала вона і засміялася.

Даніель промовчав і хитро посміхнувся.

– До біса Бріджіт. Давай проведемо цей день разом, – запропонував він, не хвилюючись у тому, що Ніколь погодиться.

«Знову відчуває. Якщо не погоджуся, подумає, що уникаю його, бо не розлюбила. Вони ж друзі», – Ніколь боролася із собою. По правді, їй не хотілося з ним гуляти і тому вона не хотіла собі зізнаватися. Гаразд, треба вчитися ігнорувати свої бажання. Наприклад, зараз вона задивилася на нього. До чого він гарний. Навіть як друга вона вважала його найкрасивішим у світі.

– Добре. Я до твоїх послуг, – констатувала вона.

Цей день здався Ніколь коротким та найщасливішим у її житті. Весь час вона провела разом із Даніелем. Виявляється, з ним дуже весело. Він відкрився їй зовсім, з іншого боку. Вони гуляли містом, їли стріт-фуд. Раніше Ніколь і уявити не могла подібного від породистого багатія Даніеля.

І все ж таки довелося визнати: він не самовдоволений сноб, яким вважала його раніше. Схоже, він просто шукав у цьому житті волі. Зовсім, як вона сама. Ось чому не хотів заводити ні з ким серйозні стосунки.

Даніель і Ніколь гуляли пішки своїми улюбленими місцями в Парижі і, як виявилося, багато в чому їх смаки і уподобання збігалися. Вони багато розмовляли, жартували і сміялися, справді насолоджуючись прекрасним сонячним осіннім днем ​​та суспільством один одного.

Для Ніколь цей день все одно став справжнім випробуванням. А як по-іншому? Даніель був з нею такий галантний, уважний і дбайливий. Змішив її, купив усіляких сувенірів. Адже варто було щось взяти до рук – і він тут же їй це купував. І хоч вона чинила опір, вважаючи це неприпустимим, він ігнорував її протести. Можна сказати, виконував будь-яку її забаганку. Вона вирішила ускладнити йому завдання і змусила виграти собі м'яку іграшку в тирі, що сподобалася. Звичайно, вона не сумнівалася, що він зробить це без особливих зусиль. Просто поки він був зайнятий стріляниною, Ніколь спостерігала за ним, не ховаючись, бо намагалася не дивитись на нього весь день.

Вона боялася помічати його чарівність та красу. Втім, за кожен його постріл вона хвилювалася, ніби від його виграшу залежало її життя. Їй так хотілося отримати цього милого плюшевого ведмедя, адже його намагається виграти сам Даніель для неї. І коли він вручив їй іграшку з переможною усмішкою на обличчі, Ніколь кинулася на шию і захоплено запищала. Втім, коли вона поцілувала його в щоку зовсім по-дружньому, він не заперечував і теж поцілував її, але в губи.