Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Едельвейс здивовано підняла брову. В чому проблема? Вона чекала пояснення, яке не змусило себе довго чекати.

 - Нас парна кількість, тож тобі доведеться з кимось ділити намет. –  пояснив некромант.

Помітивши, що дівчина ніяк не відреагувала, він додав:

- Ти дівчина. Ми хлопці. Тебе це не турбує?

Едельвейс лише знизала плечима.

- Мене особисто - ні! Я бойовий маг, тож для мене це не має значення! Можливо, когось із вас це непокоїть? - її погляд повільно пробігся по хлопцях.

- Якщо тебе не турбує, то чому мало б нас? - підморгнув Сайлос, закінчуючи сортувати пайки.

- До речі, твій рюкзак ми теж склали, - додав Кірон, застібаючи ремінь на її спорядженні.

- Бачу, ви майже впоралися. Тоді пропоную все перевірити!

Хлопці синхронно кивнули. Перевірка зайняла менше часу, ніж вони очікували: раціональний розподіл ваги, каремати акуратно прикріплені до рюкзаків, пайки розкладені, фляги з водою на ременях. Дону доручили аптечку, як найбільш спокійному й відповідальному. Артефакти ж передали Едельвейс, адже саме вона відповідала за маршрут.

Кірон ще раз окинув спорядження поглядом, а Едельвейс уважно розглядала карту, перевіряючи деталі маршруту. Кіліан, граючи м’язами, спробував закинути рюкзак на одне плече, але швидко передумав - вага була чимала.

- Чесно кажучи, якби не артефакти, я б уже здох. - зітхнув він, потираючи шию.

- Уяви, як було б без карематів. Довелося б спати просто на землі, - усміхнувся Сайлос.

- Ну, я спати не збираюся, - похмуро промовив Люк. - В академії кажуть, що в цих краях водяться нічні метелики. Висмоктують душу адептів, поки ті мирно хропуть у своїх наметах...

- Тож якщо побачите світляків - біжіть якнайдалі, - з таємничою усмішкою прошепотіла Едельвейс, підігруючи Люку. - Це кровожерливі метелики явилися за вашими душами.

- Ти туди ж? - скептично примружив очі доброї душі некромант.

- Якщо серйозно, - твердішим голосом продовжила вона, - не лізьте на рожен і уникайте невідому вам живність. Дикі землі - це їхня територія. Ми там лише гості, тому маємо поводитися відповідно!

Кірон обвів команду поглядом і, задоволено кивнувши, промовив:

- Гаразд, готові?

- Готові! - одночасно відгукнулися всі, одягаючи рюкзаки.

Едельвейс відчула, як хвиля азарту накриває її. Це була не просто можливість вирватися за межі академії - це був шанс побачити світ хоча б трохи. Вона зробила глибокий вдих і рішуче відчинила двері, які вели на волю.