Читати книгу - "Океанаріум, Олег Петренко"

Перший чоловік:

- Їм навіть важко знайти спільну мову між собою.

Другий чоловік:

- Так. Завжди щось придумують. У них завжди виникають якісь суперечки. Вони розводять вулиці руками і нічого не розуміють, у житті роблять усе навпаки. Про жарти вони навіть не пам'ятають. Ми дуже швидко знаходимо жарт на кожне питання і вирішуємо як легше жити далі і не витрачаємо багато часу, а що не подобається то від того відмовляємося і йдемо далі своїм шляхом. Робимо добрі справи.

Перший чоловік:

- Ми діти і скільки нам років не було, то ми завжди будемо дітьми. Це дає нам можливість жити і жити по-справжньому та радіти життю, яким воно не було, що б у нашому житті не трапилося. Навіть якщо це будуть музичні зимові труднощі ми завжди знайдемо вихід і будемо разом.

Один із чоловіків компанії сказав:

- Це хороші слова.

Перший чоловік:

- Я хочу загадати таке бажання. Щоб люди не вмирали душею і завжди залишалися дітьми і жили чудовим безтурботним життям. Діти розуміють, що таке війна і труднощі. Можливо тоді ніколи не буде війни. Дорослі постійно щось роблять, але в них нічого не виходить, а в дітей завжди все виходить. Світ набагато кращий і яскравіший, а дорослі цього ніколи не бачать і постійно намагаються зруйнувати наш чудовий світ, а діти його завжди бережуть. Діти завжди уникають конфліктів, а дорослі їх завжди створюють.

Другий чоловік:

- Гарне бажання. Нам не потрібні конфлікти. Ми хочемо жити без труднощів, а дорослі тільки їх і створюють та роблять собі та іншим гірше. Вони не вміють жити.

Один із компанії чоловіків:

- Навіщо люди створюють війну? Війна руйнує все, що ми створювали протягом багатьох років, і це була не легка праця.

Перший чоловік:

- Бо вони дорослі й нічого не цінують і наш світ теж. Постійно щось руйнують.

Другий чоловік:

- Не тільки життя, а й саму любов руйнують. Дорослі постійно знищують одне одного та постійно вбивають серця одне одного. Не дорослі створили світ, а світ створив їх і кожен про це забуває.

Перший чоловік:

- Дорослі це люди, які втратили серце та почуття.

Другий чоловік:

- Втратили самих себе.

Перший чоловік:

- Навіщо людина створила такий довгий шлях.

Другий чоловік:

- Тому що вони втратили дитинство і перестали радіти життю.

Перший чоловік:

- Світ дав життя, а дорослі про це постійно забувають і ніколи не пам'ятають. Самі собі створюють страждання і продовжують страждати.

Другий чоловік:

- Кожна людина хоче жити безпечним життям, але дорослі створюють небезпечне життя, а діти шукають завжди безпеку.

Перший чоловік:

- Світ розділився на дорослих та дітей.

Другий чоловік:

- Краще було б добре, щоб у світі були тільки діти. Вони б завжди знаходили спільну мову і робили цей світ веселим та безпечним і тоді можливо ніколи не було б війни.

Перший чоловік:

- Безтурботне життя.

Другий чоловік:

- Дорослі невідомо куди і завжди поспішають.

Перший чоловік:

- Я з тобою повністю згоден.

Другий чоловік:

- Дорослі не люблять життя.

Перший чоловік:

- Дітям не потрібна війна і страждання, вони завжди шукають розваги та радість.

Другий чоловік:

- Як і ми. Завжди допомагаємо людям і також від цього отримуємо задоволення, а дорослі отримують задоволення від того, що постійно щось руйнують.

Перший чоловік:

- Навіть якщо у нас немає грошей, то ми завжди радіємо.

Другий чоловік:

- Нам завжди всього вистачає.

Перший чоловік:

- Я цього не розумію. Як так можна жити і страждати та постійно руйнувати світ. Це для мене залишається загадкою.

Другий чоловік:

- Це загадка для багатьох дітей.

Перший чоловік:

- Дитина відчуває все набагато сильніше і бачить світ по-іншому та вона розуміє його, а в дорослих немає почуттів, а якщо вони є, то вони постійно про них забувають.

Другий чоловік:

- Байдужість до страждань та до всього світу. Байдужі люди до всього і смерті.

Перший чоловік:

- Золота річка страждань.

Другий чоловік: