Читати книгу - "Океанаріум, Олег Петренко"

- Дитина завжди несе відповідальність за все, що вона робить, і в будь-якому разі якщо вона робить щось не так, то завжди хоче це виправити.

Перший чоловік:

- Так. Це правда.

Один із компанії чоловіків:

- Хлопці, тихіше. Я загадую бажання.

Уся компанія чоловіків затихла і кожен почав шукати собі золоту рибку та кожен загадав на сказану тему своє бажання і вони відрізнялися одне від одного. Добрі бажання щоб цей світ за був про страждання і люди стали дітьми та завжди раділи життю. Полуничні посмішки з'явилися на обличчі в кожного хлопця.

Перший чоловік:

- Усі встигли загадати бажання?

Хлопці в один голос відповіли:

- Так.

Другий чоловік:

- Це добре.

Перший чоловік:

- Дітям багато не потрібно.

Другий чоловік:

- Це дорослі хочуть багато і самі не знають чого хочуть.

Перший чоловік:

- Так. Це правильна відповідь.

Другий чоловік:

- Не приємна таблиця життя.

Перший чоловік:

- Дорослі й діти завжди одне одного ніколи не розуміли і кожен прагнув свого. Ми самі собі створюємо життя. У дорослих своє життя, а у дітей своє. Але було б добре, якби золоті рибки виконали наші бажання, і дорослі стали дітьми, і цей світ став іншим. Тоді було б усе добре. Ні хто б ніколи не плакав та всі завжди посміхалися.

Другий чоловік:

- Кожен із нас цього хоче, але справжні ці рибки чи ні? Ось у чому питання.

Одна золота рибка, яка була в іншому куточку акваріума, тихо сказала:

- А ти як думаєш? Для чого ми тут? Але ці слова ніхто не почув, і хлопці не знали, чи справді справжні золоті рибки, чи ні, але в них була надія, що їхні бажання здійсняться.

Другий чоловік:

- А я б найбільше хотів ніколи не вмирати. Жити вічним життям.

Хлопці здивувалися і з посмішкою подивилися на свого друга та перший чоловік сказав:

- Друже. Вибач, але всі люди смертні, як би ти не хотів вічно жити, коли прийде той час, коли нам усім доведеться піти з життя і залишити цей світ.

Другий чоловік:

- А я хочу вічно жити і ніколи не вмирати. Хлопці, ви мене розумієте? Я хочу жити і не вмирати. Смерть - це дуже боляче. Я не хочу вмирати.

Перший чоловік:

- Вибач, але це чекає на кожного з нас. Кожен з нас зустріне свою смерть і тому я кажу щоб ти про це завчасно не думав і насолоджувався життям, яке в нас зараз є. Кожен з нас це розуміє та знає, але ніхто не хоче згадувати про те, що коли нас не стане, і ми зникнемо з цього світу, і наше життя закінчиться.

Другий чоловік:

- Я вас розумію, але ви мене зрозумійте. Я не хочу вмирати. Я боюся смерті.

Перший чоловік:

- Кожен боїться смерті і кожен не хоче вмирати, але це доля кожного, хто народився в наш світ. Кожен вже знедолений на смерть при народженні і тут нічого не змінити.

Другий чоловік:

- Це важко усвідомити і зрозуміти, адже наш час минає і його все менше залишається.

Перший чоловік:
              - Я тебе розумію.

Другий чоловік:

- Я не хочу вмирати. Я хочу жити вічно і це моє бажання.

Перший чоловік:

- Я хочу щоб ці золоті рибки були справжніми і вони виконали моє бажання. Я дуже сильно цього хочу. Хлопці, ви розумієте мене?

Хлопці всі разом подивилися на свого друга, і ніхто ні чого не сказав, і тоді перша чоловік:

- Кожен з нас не хоче вмирати і жити вічно але це приречена доля цього світу. Ми нічого не зможемо зробити і навіть ці золоті рибки також колись помруть.

Одна золота рибка почула розмову хлопців і тихо про себе сказала:

- Краще б ти цього не говорив. Ми самі все знаємо і розуміємо і як ви люди про це не говоримо і не розмовляємо. Ми, як і ви, приречені на смерть. Так, це доля нашого світу.

Перший чоловік:

- Візьми себе в руки. Люди постійно розповідають і щось кажуть про смерть і завжди з жартом до неї ставляться та посміхаються смерті в обличчя. Так і ти радій і посміхайся смерті в обличчя.

Другий чоловік:

- Ти впевнений?

Перший чоловік:

- Кожна людина боїться смерті і тому вона посміхається коли говорить про смерть або жартує. Кожна людина яка б вона не була хоробра вона буде і боїться смерть. І ні хто не знає що відбувається після смерті. Можливо після смерті починається абсолютно нове життя. Це назавжди залишиться загадкою. Тож мій дорогий друже, не хвилюйся, бо ніхто ні чого не знає про смерть, а тільки може здогадуватися і розповідати різні про неї історії та лякати своїх друзів. Не хвилюйся і насолоджуйся життям. Можливо на дається одне життя зі своїм сенсом щоб ми не жили вічно. Який сенс у всьому цьому я не знаю. Не думай про ці речі, а просто живи і насолоджуйся.