Читати книгу - "Повелитель моїх мрій, Нотіка Тур"

Кіт схопився за спину і застонав. Олександр же дивився на зіпсовану котячими витівками розписну стелю і важко зітхав. Які ж збитки! Недопродаєшся шаманських штучок, щоб перекрити!
Лорд заплакав. Скільки грошей... Скільки статуеток, вазонів і картин зіпсовано! Тепер і не залишалося нічого іншого, як вирушити на пошуки скарбів!
— Ну, так що там на рахунок золота? — спитав втомленим голосом він. Переможений, але не зламаний!
— А одружуватися будеш? — запитав Іноске у відповідь і зустрілись вони зеленими поглядами. Ну, судячи з очей і любові до багатства — вони були далекими родичами.
— Коли золото знайду — тоді й одружуся! — заявив Олександр, не поступаючись.
— Хм... А не брешеш? — примружився кіт.
— Чесне купецьке! Не брешу!
— Ну, дивись! Моя катана тебе всюди знайде в разі чого!
— Вірю! — тяжко зітхнув лорд і закрив обличчя долонями.
Важко було не повірити, коли весь коридор розгромлений... І збиток на тисячі вельмонет...