BooksUkraine.com » Бойовики » Мільйон на рулетці 📚 - Українською

Читати книгу - "Мільйон на рулетці"

160
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Мільйон на рулетці" автора Євген Є. Жанр книги: Бойовики. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 86
Перейти на сторінку:
Розділ 30
«Великий Сергій — 2»

Нас привезли до невеликого офісу, розташованого в одному з викуплених триповерхових будинків у центрі міста. Офіс належав Валері, він зустрів нас у своєму обставленому темними меблями кабінеті.

— Цей? — запитав Валера, кидаючи мені через стіл пачку фотографій.

Я глянув на перші дві і сказав: «Цей».

На кожній із них був зображений Великий Сергій: то виходив він з готелю, то прикурював сигарету, то сідав у машину… А поруч із ним — чорновиді, з азіатським розрізом очей охоронці, явно з клану Ахіміла Хафізова.

— Чому ти не сказав, що він потрібен нам? — запитав Валера.

— Я пояснював.

— Наступного разу роби це більш дохідливо. Добре?

— Гаразд, — сказав я.

2

— Ну що, — мовив Валера, — ми вистежили його.

У такому маленькому містечку це було нескладно.

— Він працює на Ахіміла у казино «Вершина». І працює, здається, не за своїм бажанням. Хоча вигляд у нього досить таки респектабельний. Охоронці супроводжують його повсюди і вдень, і вночі. Удень він відсипається в готелі, всю ніч проводить у «Вершині». Чим він займається — невідомо. Може, розповіси?

— Він гравець, — сказав я. — Один із кращих у цій країні. І Ахіміл може використовувати його і як шулера, і як гравця. Столами «Вершини» керує комп’ютер, і, напевне, Великий Сергій сидить десь біля нього. Не має значення, яку посаду він обіймає, головне, що Сергій знає систему керування грою, а оскільки його тримають на прив’язі, — мріє про звільнення. Ми можемо бути корисні один одному. Розумієш?

— Авжеж.

— Мені треба зустрітися з ним і дізнатися, чи погодиться він допомогти нам і якої компенсації вимагатиме.

— Якщо він погодиться, — уточнив Валера.

— Ясна річ, — кивнув я.

— Його охороняють. І підлеглим Ахіміла зовсім не обов’язково знати, що ми цікавимося їхніми людьми, — розмірковував уголос Валера, який вважав, що зустрітися з Великим Сергієм не так легко.

Але він усе ж таки організував нам зустріч.

Охоронці супроводжували Великого Сергія повсюди. Вони возили його в казино, привозили назад у готель, жили в номері напроти. Один із них постійно чергував біля дверей Великого Сергія, щоб той не міг утекти.

Але, від возячи його в казино, хлопці Ахіміла залишали номери без охорони, і цим скористався Валера. Того ж вечора один із його підлеглих пробрався в номер і сховав під подушкою Великого Сергія мобільний телефон, приклавши до нього записку з телефонним номером і складеною під мою диктовку запискою:


«Стаc III., казино „Північ“, „Альбіон“, „Незгасні Вогні“».


У «Півночі» ми познайомилися, у «Альбіоні» зробили свою найбільшу гру, а в «Незгасних Вогнях» грали останнього разу. Я сподівався, що Великий Сергій згадає мене. Він зателефонував наступного ранку.

Я ще лежав у ліжку, коли до мене ввійшов один із охоронців і тицьнув мені слухавку:

— Тебе.

— Стас, — сказав я, беручи телефонну трубку і даючи зрозуміти охоронцеві, що він може вийти.

— Здрастуй, — сказав Великий Сергій, упізнавши мене. І одразу замовк. Тому я розпочав розмову сам:

— Подейкують, ти працюєш з Ахімілом Хафізовим?

— Вимушений, — сказав Великий Сергій.

— Неприємності?

— Саме через них.

Мої припущення виявилися правильними — Великий Сергій працював на Ахіміла зовсім не з власної волі.

— У мене така сама ситуація, — сказав я, — тільки із Савою.

Він усміхнувся.

— Нас слухають? — запитав я.

— Ні.

— У мене є план: мій Сава хоче розорити казино твого Ахіміла. Обіцяє бути справедливим і щедрим із тим, хто допоможе йому. Чи можеш ти посприяти цьому?

— Посприяти? — перепитав Великий Сергій, який не довіряв ні Саві, ні Ахімілу. — Мені треба подумати, — сказав він.

— Скільки?

— Я передзвоню.

Знаючи, що Великий Сергій думатиме не про те, допомагати йому Саві чи ні, і не про те, скільки заправити за свою допомогу, а про те, як йому найкраще зіткнути Ахіміла Хафізова і Саву Костіна, щоб зникнути самому без сторонньої допомоги, я замислився теж, отже, відстрочка, якої попросив Великий Сергій, була досить своєчасною.

З

Великий Сергій передзвонив наступного ранку, відразу після того, як повернувся з нічного чергування в «Вершині».

— Ну? — запитав я.

— Згоден, — сказав він, — зайди до мене.

Він мав право вимагати цього.

Але коли я розповів Валері про те, що Великий Сергій наполягає на зустрічі, той обурився.

— Як я до нього піду? Перестріляю охорону Ахіміла?

— Це вже твоя проблема, — сказав я, — але якщо Сава запитає мене, чому я стільки часу зволікаю, я скажу, що ти не даєш мені працювати. Затям це.

— Добре.

Уже через годину Балерині хлопці зняли номер на дев’ятому поверсі готелю, а ввечері ми з Мишком сиділи у ньому з двома охоронцями і Валерою, який заявив мені: «Я сам розмовлятиму з твоїм клієнтом».

Коли Великого Сергія посадили в машину, він дав покоївці двадцять євро і попросив перевірити, чи є хто в номері з людей Ахіміла, і коли та сказала, що він порожній, уже під ранок привів нас туди.

4

— Приїхали, — зайшов до нас у номер, щоб сповістити це, один з

1 ... 42 43 44 ... 86
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мільйон на рулетці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мільйон на рулетці"