Читати книгу - "Мільйон на рулетці"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми зайшли у ванну.
Хвилини через дві відчинилися вхідні двері, увійшов Великий Сергій.
— Привіт, — сказав він, відчинивши двері ванної. П’ятеро чоловіків, притиснувшись один до одного, стояли там, але його це не здивувало. — Виходьте.
— А як же охоронці? — запитав Валера.
— Вони думають, що я сплю, тому не тривожитимуть мене до сьомої вечора.
Ми вийшли.
5Номер був малюсінький, і обом стрілкам, Валері і Мишкові довелося стояти.
Але вони не брали участі у розмові.
— А тепер, — сказав Великий Сергій, розкладаючи на журнальному столику аркуші паперу, — стежте за моїми руками.
Він почав креслити.
— Це казино «Вершина». Ось перший поверх.
Великий Сергій узяв чистий аркуш:
— Це другий поверх. Тут зал із автоматами і столи.
Знову чистий аркуш:
— А це — третій. Одразу за зимовим садом — кімнати обслуги. Тут охорона, тут менеджери, тут сховище для грошей, тут головний комп’ютер. Я сиджу тут, — він позначив хрестиком місце біля комп’ютера, — І стежу за тим, щоб ніхто не виграв, — він звернувся до Валери: — А коли ви прийшли грати, то саме я відібрав у вас гроші.
— Повернути не хочеш? — запитав Валера.
— Поки ні, — відповів Великий Сергій.
Валера кивнув на знак розуміння.
— А тепер мої умови: я здаю вам «Вершину», ви даєте мені можливість утекти. По руках?
— По руках, — сказав Валера. — Однак є одне «але».
Ціна, названа Великим Сергієм, була досить поміркованою, і він хотів, щоб уся охорона «Вершини» зібралася в залі біля рулеток і залишила без нагляду і його, і гроші в сховищі на третьому поверсі. Він хотів зникнути, прихопивши із собою трохи грошей.
Зрозумів це і я, і Валера, який уважно вислухав план Великого Сергія.
— Ми працюватимемо спільно, але ти хочеш зникнути, не довівши справи до кінця. Отже, з усього матимеш зиск тільки ти.
Валера задумався на кілька хвилин, а потім додав:
— Гаразд. Загалом план непоганий. Але, щоб у тебе не було бажання зникнути раніше, ніж «Вершина» оголосить себе банкрутом, я поставлю тут, тут, тут і тут на дорозі своїх хлопців, — він тицьнув пальцем на креслення Великого Сергія, де була зображена «Вершина» і гора під нею. — І якщо ти задумаєш піти раніше, ніж того вимагатиме справа, то тебе уб’ють. Домовилися?
— Домовилися, — сказав Великий Сергій.
— До речі, — додав Валера, — якщо ти передумаєш, тебе теж уб’ють. Затям це.
— Я все зрозумів.
— Коли почнемо?
— Через три дні, — сказав Великий Сергій, — о двадцять третій тридцять.
Решту дня ми провели в номері і залишили його тільки після того, як Великого Сергія повезли в казино, де він працював.
Розділ 31«План Великого Сергія»
— Як йому вдасться таке зробити? — запитав Валера.
— Не знаю, — відповів я. — Може, просто натисне на клавіші комп’ютера.
— А якщо не вигорить?
— Тоді ти вб’єш його.
Мене не можна назвати жорстоким. Просто я був упевнений у тому, що Великий Сергій виконає обіцянку. По-перше, у нього була доба на те, щоб повністю продумати план свого звільнення з казино Ахіміла Хафізова. А по-друге, мене куди більше хвилювало те, що буде зі мною, Мишком і Яною, яка вже потроху почала звикати до пут рабства.
— Вам треба приїхати у «Вершину» о двадцять третій нуль-нуль, — сказав нам Великий Сергій, — причому ваших людей має бути стільки, скільки столів у «Вершині».
— А скільки їх? — запитав Валера.
— Двадцять шість.
Він подумав секунду і сказав:
— Добре.
— Ваші люди мають зайняти місця біля кожного столу, — продовжував Великий Сергій. — Вони мають бути готовими до того, що рівно о двадцять третій тридцять на всіх рулетках тричі підряд випаде тридцять шість. Помилитися буде важко, а не помітити цього — неможливо. Опісля на всіх до єдиного столах упродовж двадцяти хвилин будуть випадати однакові номери. Список виграшних номерів я дам завтра.
— Нам зайти?
— Хай хто-небудь о чотирнадцятій годині прогуляється під моїм балконом, і я скину йому список у порожній пачці від сигарет.
— Домовилися.
— Гра триватиме рівно двадцять хвилин. Якщо ваші люди будуть розторопними, то встигнуть зробити по двадцять — двадцять п’ять ставок кожен.
— А результат? — запитав далекий від математики Валера.
— Я тобі потім порахую, — сказав я. — Ну а ви вже самі вирішите, як краще забирати гроші у власника «Вершини».
2Калькулятора не було і мені довелося рахувати на аркуші блокнота Валери. Цифра вийшла такою, що я вирішив перерахувати спочатку. Але повторний результат виявився таким самим:
— Шістнадцять мільйонів шістсот сорок тисяч.
— Скільки?!
Я повторив.
— Якщо все піде за планом, ваші люди обіграють «Вершину» на шістнадцять мільйонів шістсот сорок тисяч доларів.
— За двадцять хвилин?!
Валера не міг повірити у це.
Я показав йому, як множу двадцять шість столів на двадцять ставок по тисячі доларів, а потім на виплату по цих ставках: один до тридцяти двох. У мене знову вийшло шістнадцять мільйонів з лишком.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мільйон на рулетці», після закриття браузера.