Читати книгу - "Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати"

Джоанна каже:

— Я знаю, хто така Ейпріл. — Тепер вона роздратована.

Рейчел не може стриматись:

— Твій Цезар покусав мою дитину?

Дзвінок обривається.

Принаймні, пожежний слідчий розгадав таємницю жахливого запаху, яким тхнуло в їхньому будинку кожної зими. Белінда Карлайл, здогадався слідчий, використовувала розтовчений граніт у каміні замість свого лоточка. Щоразу, як Тед і Рейчел запалювали газ, вони випаровували незліченні кілограми закопаних котячих екскрементів. Агент страхової компанії сказав їм, що цей випадок не має прецеденту. Рейчел помітила, що він силкувався стримати сміх, коли пояснював, що в той момент, коли Рейчел клацнула вмикачем каміна, кішка, певно, саме випорожнювалася.

Глупої ночі Белінда потайки справляла потребу в темряві схожого на маленьку печеру каміна. Вона, мабуть, ніжилася в лагідному теплі від пілотного вогника. Тоді вона почула, як зацвіркотів електричний іскровий запалювач, і тієї ж миті струмені блакитного полум’я кинулися на неї зусібіч.

Саме цей кудлатий, охоплений вогнем демон вирвався з каміна з криком і помчав будинком, підпалюючи усе ганчір’яне на своєму шляху, перш ніж упасти мертвим у шафі нагорі, де Рейчел тримала одяг з хімчистки, загорнутий у займистий пластик.

У суботу Рейчел тричі телефонує додому і застає тільки голосову пошту. Вона уявляє собі порожній будинок. Вона легко уявляє собі, як Тед плаче над лікарняним ліжком. Коли він нарешті бере слухавку, вона просить покликати Ейпріл.

— Якщо ти цього прагнеш, юна леді, — погрожує вона, — то не буде тобі ніякого Різдва, ніяких каруселей і ніякої піци, якщо ти зараз не озвешся.

Вона зупиняється, щоб не напирати надто сильно. Вона звинувачує у своєму поганому настрої подвійний ром з колою, що коштує більше, ніж оздоблений бірюзою пояс з телевізора.

— Я сліпа дівчинка, носіться зі мною, — дражниться вона, намагаючись викликати гнівну відповідь. — За кого ти себе маєш, Гелен Келлер[93]?

Це все ром. На екрані телевізора гіпнотично виблискує збільшений топаз, що повільно обертається без звуку.

У глибокій тиші Рейчел чує чиєсь дихання. Це не її уява. Це дихання Ейпріл, що вперлася і гнівно сопе, згорнула на грудях пухкенькі ручки й надула почервонілі від злості щічки херувима.

Рейчел розігрує іншу карту:

— Що ти хочеш, щоб матуся тобі привезла? — Хабар, що допоможе усім зберегти обличчя. — Мікі Мауса, — пропонує вона, — чи Дональда Дака?

Вона чує короткий тихий вдих. На мить дихання переривається, і далекий тонкий голос пищить:

— О, татку! — Голос задоволено веде: — Схопи мене за волосся, татку! Вжар мене в дупу!

Це не Ейпріл. Це пожильці з сусіднього номера, їхні голоси, що пробиваються крізь стіну.

— А може, ти оближеш вкритий шоколадом стокілограмовий прут під дощем із золота? — з ходу невимушено пропонує Рейчел, відвернувшись від слухавки. Вона гупає кулаком в стіну й горлає: — Може, нехай тебе краще гарненький поні вжарить?

Вона чує по телефону, як тихенько гуде в кімнаті малий робот-пилосмок — заміна старого. Він сновигає підлогою і стукається об стіни, наче — що ж іще? — незряча тваринка. Тед по півдня не відриває дупу від дивана, але все одно купує пристрої від «Шарпер Імідж»[94], що виконують роботу замість нього. Рейчел це лякає, вона боїться, що Ейпріл може ненароком перечепитися через робота, але Тед наполягає, що вона розумніша за дешевий автомат.

Аж тут у голові Рейчел спалахує розуміння. Хоч вона й трохи сп’яніла, але розуміє, що все збігається. Тед вважає її винною в тому, що сталося з Беліндою Карлайл. Його розум не дуже гострий, але він і не дурний. Вміння пам’ятати образу Ейпріл успадкувала від батька. Він чекав нагоди і тепер смакує помсту.

Її голос ламається, і крізь утворену тріщину виривається назовні вся її паніка. Вона питає:

— Ейпріл, дитинко, татко тебе кривдить? — Вона намагається стримати це питання, силкується вчасно замовкнути, але це все одно, що спробувати повернути проколоту повітряну кульку до колишнього стану.

На той час, як народилася Ейпріл, вони поселилися у типовому будинку в стилі ранчо за кілька кварталів від старого будинку. Тед хотів поховати кішку на новому подвір’ї, але пожежний слідчий так і не віддав її рештки. Ранчо було не таким ефектним. У ньому не було відкритого вогню і біде, але зі сліпою дитиною це було на краще. Як Рейчел могла уникнути шкідливого впливу, коли шість місяців жила вагітна серед випарів котячого посліду в повітрі? Як сказав акушер, паразити пошкодили зорові нерви, але Рейчел знала, що тут крилося ще дещо. То була відплата. Звісно, Рейчел заприсяглася, що не бачила Белінду Карлайл, поки не клацнула вмикачем. І Тед повірив їй на слово.

То була брехня, що одружує людей міцніше за будь-які весільні обітниці.

У неділю Рейчел телефонує додому і наполягає, щоб Тед її вислухав.

— Наступним я наберу номер поліції, — обіцяє вона. Якщо Ейпріл не скаже щось для того, щоб вона передумала, вона зателефонує в соціальну службу і попросить про втручання.

Її чоловік, містер Пасивний-Агресивний, спантеличено сміється.

— Ти хочеш, щоб я її вщипнув?

Так, Рейчел хоче, щоб він її ущипнув. Дав ляпаса. Потягнув за волосся. Що завгодно.