Читати книгу - "І раптом стукіт у двері"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Ґілад знову посміхнувся.
— Це не здійсниться, Гілелю, — сказав він. — Навіть якщо ти промовиш це мільйон разів, це не здійсниться. Ми не можемо сісти в автобус і поїхати до дитсадка, тому що він дуже близько. Ось там він — наприкінці вулиці. І туди не їде жоден автобус.
— Здійсниться, — каже Гілель і, хоча він припинив бурмотіти, його очі й далі заплющені, а чоло досі наморщене. — Справді, татку. Здійсниться. Я просто зупинився занадто рано.
Ґілад хотів скористатися вікном можливостей посеред цього бурмотіння і влізти зі спокусливою пропозицією. Хабара. Може, батончик «Снікерса». Неподалік дитсадка є крамничка. Наама не дозволяє шоколадні батончики вранці, але йому це зараз по цимбалах. Наама не дозволяє, а Ґілад дозволить. Існують пом’якшувальні обставини. Його голову прошивають думки, але не встигає Ґілад запропонувати батончик «Снікерса», як знову вступає Гілель.
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Ґілад оголошує «Снікерс». Він повторює це кілька разів. «Снікерс». «Снікерс». «Снікерс». На повен голос. Прямо на вухо Гілелю. Якби тут була Наама, вона б із нажаханим виглядом наказала Ґіладові замовкнути. Це їй вдавалося найкраще — робити нажаханий вигляд. Щоб у будь-який момент він міг відчути себе або негідним батьком, або жахливим чоловіком, або просто гівняним людським створінням. І це також своєрідний талант. Чарівна сила. Чари, хоч і слабенькі, слабенькі й діють на нерви, та все ж таки чари. А якими чарами міг похвалитися Ґілад? Жодними. Одна чарівна мама, одне чарівне дитя й один зовсім безсилий батько. Японський мультсеріал. І так може тривати вічно.
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Ґілад хапає Гілеля міцно обома руками, підкидає його в повітря і починає бігти. Гілель теплий, як завжди. Він не припиняє бурмотіти навіть зараз, але Ґілад обіймає його міцніше і бурмотіння стає тихішим, а зморшки зникають із чола. Ґілад відчуває, що йому також слід почати щось бурмотіти разом із Гілелем. І він починає бурмотіти «Ми йдемо в дитсадок ми йдемо в дитсадок», а на півшляху туди він перемикається на «І ми туди скоро дійдемо і ми туди скоро дійдемо і ми туди скоро дійдемо», а коли вони вже наближаються до ігрового майданчика і до зачиненої автоматичної брами, бурмотіння перетворюється на «Татко любить татко любить татко любить». Ця фраза не пов’язана ні з чим і не має об’єкта, але очевидно — принаймні для Ґілада, що він має на увазі свою любов до Гілеля.
Коли вони заходять до дитсадка, він припиняє бурмотіти і ставить Гілеля на землю. Гілель і далі продовжує із заплющеними очима: «Я хочу я хочу я хочу». Ґілад посміхається до однієї з виховательок, кругловидої пані, якій він, здається, подобається, і вішає вишитий наплічник Гілеля з додатковим набором одягу і пластиковою пляшкою на гачок, під яким друкованими літерами написано «Гілель». Він розвертається і рушає назад, аж раптом вихователька його зупиняє.
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Ґілад посміхається до неї. Він спітнів після бігу і трохи задихається, але його посмішка свідчить про те, що все гаразд.
— Вчора ввечері Гілель щось побачив по телевізору, — пояснює він. — Отой серіал про Тоні та чарівних метеликів. Щось японське. Діткам таке подобається...
Вихователька втихомирює його так само, як неслухняних дітей. Це образливо, але він воліє не реагувати. Все, чого йому хочеться, — це вийти звідти. І що тихішим і милішим він буде, то швидше йому вдасться звідти вшитися — так він думає. І він завжди може сказати виховательці про якусь зустріч в офісі або щось подібне. Адже їй відомо, що він — адвокат.
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Я хочу я хочу я хочу я хочу я хочу
Вихователька намагається поговорити з
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І раптом стукіт у двері», після закриття браузера.