Читати книгу - "Атарінья"

сказала. Бо відчула, що поїде… І говоритиме з цим Мая про Макалауре, забувши про

гордість. І випрохає у нього персня, навіть якщо для цього доведеться стати на

коліна…

- У твоєму плані, - сказала вона, усміхнувшись кутиком рота, - є одна, але суттєва

помилка…

- Зараз ви так схожі на свого Найстаршого, - мовив Ельронд, - він завжди так усміхався, коли говорив мені: «Ельронде, ти все зробив би вірно, аби не одна, але суттєва

помилка. Бери меча і починай усе спочатку».

57

- Ти знаєш, чим роззброїти мій дух, - мовила жінка з давно нею самою забутим

сріблястим смішком, - однак помилка дійсно суттєва. Чому мені раптом захотілося

отримати на пам’ять про онука саме Нар’я? Чому не твого персня, або персня

Артаніс?

- О, все просто, дуже просто, - озвався гість заспокійливо, - у мене ви не можете

прохати персня, бо Ельф дарує персні власної і чужої роботи багатьом друзям, але

лише одній еллет. Подарувати персня діві означає сватання, і хоча і ви, і я є

одруженими, сором’язливість не дозволила вам звернутись до мене з таким

проханням. Щодо ж персня Артаніс, то Нервен не ладнала з Великим Феанаро, не

терпить Келегорма та Куруфіна, і мало хто знає, що до вас вона дуже добре ставиться, а з ваших синів поважала, принаймні, двох старших. Ви не насмілились прохати

персня у сестри Фіндарато, котра свого часу звинуватила двох ваших синів у смерти

брата, а вашого чоловіка перша назвала братовбивцею. Залишається – тільки Нар’я.

- В якому ж горнилі тебе кували, малий заручнику? - вимовила Нерданель, - твій розум

схожий на меч Рінгіл, який князь Нолофінве, як мені оповідали, викував з металу, що

мандрував між зірками.

- Ви хочете сказати, що я є брутальним інтриганом з людською кров’ю в жилах? -

мовив Ельронд сумовито, - я дійсно йду вперед буревієм, але інакше – не можна.

- Я поїду з вами, - мовила Нерданель, - і зроблю все можливе.

Наступного ранку до садиби Феанаро під’їхав невеличкий кінний загін. Окрім родини

Ельронда, Нерданель побачила незнайомого їй Нолдо з поверненців, котрий і назвався

Ерестором, а також білявого голубоокого Лаіквендо, якого їй відрекомендували, як

Леголаса.

Леголас подивився на неї з помірною цікавістю. Зовсім юний, він був дитям Третьої

Епохи, і сама Нерданель, і її сини були для цього молодого воїна настільки далеким

минулим, що вже не цікавили його. Про Великого Феанора він напевне щось чув, а може

йому оповів Ельронд, бо садибу Ельф роздивлявся з повагою, а особливу увагу чомусь

приділив брамі, прикрашеній Зорею Феанаро.

Знайома дорога до Валмару розбурхала в жінці багато сумних спогадів, і тому вона

намагалася не слухати дзвінкий голос Леголаса, котрий захоплювався краєвидами, прозорим повітрям, квітами, незнаними в Ендоре. Ельронд щось йому відповідав, потім

розмову підхопили близнята, однолітки Леголаса, і швидко збилися на вояцькі спогади, напевне тому, що не мали інших…

- О, велетенські павуки – погибель нашого лісу… Однак, якщо точно взяти приціл…

- Одного разу ми з братом натрапили на слід зграї тварей. Я говорю Елладану…

- Битва П’яти Військ? О, я там був, я натягував лука поруч з батьком Трандуїлом…

Коли гобліни вдарили на наше становисько…

- Я ніколи не думав, що Арагорн наважиться підняти військо небіжчиків… Коли я

побачив ту нежить, то сказав Елрогіру…

- … а Гімлі говорить опісля – дарма… Таких добрих вояків гріх звільняти від служби…

- О, Гноми… Їхня жадібність відома всім…

- Тільки не Гімлі. Він мій побратим, хай буде вам відомо.

- О, ми не мали на увазі Гімлі… Це ж та особа, котра наважилась попрохати у

вельможної Галадріель пасмо волосся…

- А головне – отримати його…

- Мама Келебріан говорила, що навіть Великий Феанор не отримав подібного дару…

- Якщо друг Елладан дозволить… Оця рудоволоса пані – дружина самого Феанора?

- Все так, Зелений Листочку. Ми всі негідні навіть поцілувати поділ її сукні.

- Говорять, що діяння Феанора принесли Нолдор безсмертну славу, і незлічені біди…

- Слава, Зелений Листочку, це те єдине, що не вмре й не поляже, доки стоїть Арда.

Задля цього варто витримати сотні бід.

58

- Ви, Нолдор, забагато дбаєте