Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

- Калеане…

Він підняв голову, глянув мені в обличчя, провів пальцями по щоці, прибрав пасмо волосся за вухо, знову тягнеться до губ.

- Калеане, дуже багато трапилося за останні дві доби, мені потрібен перепочинок, - Намагаюсь вислизнути з-під чоловічого тіла, приглушуючи своє збудження аргументами розуму.

- О, Ені, - його, схоже, тільки заводять мої спроби до втечі.

Калеан перекинув мене на живіт, я не встигла пискнути. Руки вже тягнуть мене за стегна до себе, сідниці задерті догори, він прилаштовується ззаду, до попки тулиться твердий стовбур.

- Ти ж хочеш по-котячому, правильно я зрозумів? – покриваюсь мурашками від його слів.

Калеан схилився наді мною, руки стискають груди по черзі, губи торкаються лопаток, між сідниць наполегливі поштовхи.

- Не треба, будь ласка… - прошу через силу.

Відчуваю, як з мене сповзають трусики. Захищали вони мене з сумнівним успіхом, але шанс залишитися незайманою ще залишався, а цієї миті руйнується останній бар'єр.

- Ох, як давно я не був з кішкою... Вже й не пригадаю, як це. Ти, мабуть, дуже гнучка, Ені, - чоловічий голос наповнений пристрастю до краю, я розумію, що йому все складніше стримуватися, а отже, відступати він не збирається.

Пригадую, що в мені є щось магічне, адже я можу використати це. Переміщаю своє тіло у дальній кут кімнати. Стою гола, ніяково прикриваю руками все, що можу охопити.

- Ені, що трапилося? - дивиться на мене, так само впираючись у ліжко, де щойно під ним лежала я.

- Калеане, ще вчора ти мене ненавидів, а зараз валиш на своє ліжко. Я не можу так швидко, як ти, забувати все, що сталося. Мені потрібен час.

Калеан підвівся, стоїть зі зворотного боку ліжка. Я бачу його повністю оголеним. У нього чудова статура, такі сексуальні руки, масивні плечі, рельєфний прес. Його тіло краще, ніж у будь-якої моделі з обкладинки журналу. Я затамувала подих, розглядаючи всю його красу, особливо зупиняючи погляд у паху. Вперше бачу так виразно голого чоловіка. Член зазивно дивиться вгору, кличе мене до себе, а я борюся з бажанням підійти і торкнутися його.

Мені потрібно додому, я маю залишитися в здоровому глузді, тому що в моєму житті все більше заплутуються нитки.

- Ені, ти ж хочеш мене, я відчуваю, як ти збуджена. Давай розслабимося разом, а потім я все вирішу.

- Ти не хочеш спитати, чого я хочу? Калеане, ти робиш тільки те, що сам хочеш, що вважаєш за потрібне! – емоції накочують наростаючою. - Я повинна вирішити свої сімейні справи, а після цього, можливо, погоджуся зустрічатися з тобою. Але це за умови, що мама мені дозволить скасувати заручини з Девором. І я не впевнена, що це буде правильне рішення.

- Ені, не смій навіть думати про можливість залишитися з ним! - Злісний тон.

- Ось бачиш! Ти сам намагаєшся вирішувати все за мене. І ось це все навіщо? – показую рукою на зім'яте ліжко. - Хіба так роблять з дівчатами? Ти просто збожеволів, бо давно чекав на свою призначену, і тепер усе робиш по-своєму, ніби я не маю свого життя і власних бажань, ніби я належу тобі, як якась річ.

- Ені…

- Калеане, годі, мені треба додому. Я все обдумаю, а завтра на вечері з Девором та його батьками або скажу йому так, або ні, як сама захочу.

- Ти не вийдеш за нього! Ти – моя!

- Я сама вирішу! Дай мені повітря, волі, право вибору! - Починаю шипіти по-котячому.

- Гаразд, - він погодився, хоча в це важко повірити, надто швидко відступив, що не в його стилі.

Шукаю свої розгублені речі, натягую їх на ходу, боячись повернутися до все ще збудженого чоловіка спиною. Раптом він кинеться ззаду, як голодний кіт. Хто його знає? Може чекає на ще одну можливість.

Калеан дивиться на одну точку, щось обмірковує.

- Еніро, пробач мені, - робить спробу до мене підійти.

- Не треба, стій там, - продовжую одягатися.

Калеан робить по-своєму, підходить, обіймає, кладе мою голову на своє плече. Ми стоїмо так кілька хвилин. Він погладжує мене по волоссю, я починаю заспокоюватися, весь негатив тане від його дотиків.

- Мені так добре з тобою, Ені. Я боюся, що ти підеш і не повернешся. Я не хочу тебе втратити. Ти мені потрібна.

Його тон знову пом'якшав, каже душевно, у моїх грудях заспокоюється серце, я готова йому піддатися, якщо він так само м'яко зі мною поводитиметься.

- Вибач, я поспішив. Але ж ти мене теж хотіла вранці і зараз. Ми не можемо чинити опір цьому тяжінню. Секс – лише наслідок наших почуттів.

- Калеане, хіба в тебе є до мене почуття? Ти закоханий в ілюзію, яку створював подумки багато років. А зараз ти чіпляєшся за образ тієї ідеальної дівчини, але я – не вона. Ти нічого не відчуваєш до мене, до Еніри, але думаєш, що любиш свою призначену. Я для тебе не особлива, а просто оболонка.

- Ні, Ені. Ти у всьому особлива. У мене давно не було жінки, і я збожеволів, ти маєш рацію. Твоє голе тіло мене довело до дикості.

- Ти забув, що я була поранена... І я ще не відійшла від того шоку, а ти вже створюєш нові ситуації для того, щоб я була постійно в напрузі. Тільки й думаєш про постільні втіхи, - на останнє сказане він підняв брови і посміхнувся, що мені здалося недоречною реакцією.