Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— На жаль так і є. Йому дають максимум тиждень – два. Його стан погіршився цього тижня. Він повністю паралізований і втратив зв'язок із реальністю Він не впізнає ні мене, ні свого дворецького, ні лікаря. Страшно та боляче на нього такого дивитися.

— А яким же чоловіком був! Хто б міг подумати!

— Але ж його батько також страждав на цю недугу, чи не так? Напевно, це спадковість, – підтримала подруг жінка.

— Мабуть, така розплата всіх невірних чоловіків, — раптом уклала графиня. Одним залпом вона осушила келих і взяла до рук новий.

— Кажуть, що його батько був таким самим бабієм?

Я сповільнила крок, хоч і розуміла, що ці розмови зовсім не стосуються мене.

— Так, але дружина його змінила, — заявила одна з подруг графині.

— Я вас благаю! — вигукнула графиня. – Бабіїв неможливо змінити. Я пробувала та програла. За своє життя з Вітором кого я тільки не бачила в його ліжку: від дочок міністрів до служниць. Він завжди говорив на своє виправдання, що йому мало однієї жінки. І я мала змиритися з цим. Я терпіла до останнього. Але остання його витівка! Це було вже неможливо терпіти! Він довів мене настільки, що я почала думати, що не здатна захопити і втримати чоловіка.

Графиня похитала головою, при цьому зло блиснувши очима. Пора б мені забиратися звідси.

— Але слава всім богам, розлучення розв'язало мені руки і я змогла довести самій собі, що я цілком нормальна, приваблива, сексуальна жінка, заради якої багато чоловіків підуть багато на що. Знаєте... часом мені здається, що від божої кари не втекти. І вона обов'язково наздоганяє всіх, хто провинився.