Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Протягом кількох тижнів я намагалася знайти баланс між своїми почуттями до Артема і спогадами про Дена. Я бачилася з Деном ще раз — ми зустрілися, щоб обговорити деякі справи, але розмова ніяк не торкнулася нашого минулого. Між нами стояла невидима стіна, і я не могла зважитися заговорити про те, що нас  пов’язувало.Не могла говорити про це з ним , але не було дня щоб я не згадувала про нього.               

Настав день перед Новим роком, і в мені зріла рішучість. Я все ж погодилася відзначити свято з Артемом, але в цей раз вирішила: він повинен знати правду про мої почуття. Цієї ночі я не могла дозволити собі більше таємниць. Всі ці емоції накопичилися в мені, і я відчувала, що настав час вивільнити їх.                                                                      

Коли я готувалася, я нервово розглядала своє відображення в дзеркалі. Я вдягнулася в червоне плаття, яке підкреслювало мою фігуру, але його колір не зміг приховати мою внутрішню тривогу. Я перевіряла макіяж, намагаючись заспокоїти серце, яке шалено стукало в грудях.                            

Артем прибув, і його усмішка розтопила частину мого хвилювання. Ми сіли в машину, і я відчувала, як кожна хвилина тягнеться вічність. У повітрі панувала святкова атмосфера, але в моїй душі зберігалася тяжка ноша.                                                 

— Я так радий, що ти погодилася, — сказав він, глянувши на мене з теплотою. Я відповіла усмішкою, але в душі боролася зі своїми думками.

Коли ми дісталися до його будинку я помітно почала нервувати . Я знала, що повинна поговорити з Артемом, і з кожною миттю мій рішучий план ставав все яснішим.                               

Зібравши всю свою сміливість, я повернулася до нього, коли ми пішли на балкон, щоб насолодитися вечірнім містом.                                     

— Артем, — почала я, зібравши слова в голові. — Є дещо, про що я повинна тобі сказати.Виьач я мала одразу ж тобі все розповісти...                                      

Він зупинився, його обличчя стало серйозним, а в очах з’явилася стурбованість.                                       

— Що сталося? Ти виглядаєш, як ніби щось тебе турбує.                                                                                   

— Я не можу більше приховувати, — сказала я, відчуваючи, як сльози підступають до очей. — Між мною і Деном було більше, ніж ти думаєш. Я не хочу тебе обманювати.                                                     

Його погляд став важким, і я бачила, як на його обличчі відбиваються емоції.                                        

— Що ти маєш на увазі? — запитав він, і я відчула, як моє серце стискається.                                              

Я глибоко зітхнула, усвідомлюючи, що ця розмова змінить все.                                                                         

— Послухай Ден і я… ми зведені брат і сестра, але це ще не все , в нас були стосунки . Ну як стосунки...розумієш... Я не знаю, що це означає для нас, але мені важливо, щоб ти це знав.               

Тиша заповнила простір між нами, і я відчула, як серце б’ється все швидше. Я знала, що ці слова можуть зруйнувати те, що ми будували, але я більше не могла жити в брехні.                                     

У його очах прочитала безліч почуттів: здивування, образу, але також і розуміння. Я сподівалася, що ця розмова принесе нам обом спокій.                                                                                   

Часом, здається, що новий рік обіцяє нові початки, але в моєму серці я все ще не знала, яким буде моє майбутнє. Я стояла на межі, готова зробити крок уперед, але боялася, що цей крок може призвести до втрати.                                            

— Чому ти не сказала мені раніше? — запитав він, його голос звучав зламано. — Я думав, що ми близькі.Я думав , що я хоть щось для тебе означаю, а ти...                                                                   

Я відчула, як у грудях знову загорілася тривога.      

— Я боялася, — тихо зізналася я, відчуваючи, як сльози стікають по щоках. — Боялася втратити тебе, якщо скажу правду. Я не хотіла, щоб це вплинуло на нас.                                                                

Артем відвернув погляд, неначе намагаючись зрозуміти, що сталося.                                                     

— Ти повинна була довіритися мені, — сказав він спокійно, але в його голосі відчувалася образа. — Між нами не може бути таємниць.                               

Я підійшла ближче, спробувала доторкнутися до нього, сподіваючись, що його тепло допоможе заспокоїти мої страхи.                                                     

— Я дуже кохаю тебе, Артеме. Це було важко… Я не знала, як все це пояснити. Я просто не могла змусити себе зізнатися в минулому.                            

Обійняла його, сподіваючись, що ці слова щось змінять. Але Артем не відповів на обійми, і я відчула, як його тіло стало кам'яним.                          

— Мені потрібно подумати, — сказав він, відштовхуючи мене м’яко.                                              

Серце моє розривалося від його слів. Я кивнула, не в змозі вимовити більше. Артем, глибоко зітхнувши, повернувся до будинку, залишаючи мене однією на балконі.                                                  

Я дивилася на яскраві вогні міста, відчуваючи, як новорічна ніч стає гіркою. Вся моя рішучість зникла, замінившись порожнечею. Серце билося в ритмі страху: я могла втратити його.                        

— Чому так складно? — прошептала я в темряву, закривши очі. Ніч навколо затихла, відзначаючи мій біль. Люди святкували, але я відчувала, що весь світ зник. У мене не було сил зрушитися з місця, поки спогади про Артема та Дена не спліталися в одну невимовну тугу.                               

Я простояла ще кілька хвилин на балконі, намагаючись впоратися з емоціями. Холодний вітер проникав під сукню, але мені було не до того. В голові знову крутилося все: Артем, його здивування, образа... Я відчула, як сльози знову накривають мене.