Читати книгу - "Третя світова: Битва за Україну"

Непомітно, під шумок «справи Тимошенко», Конституційний Суд України на закритому засіданні 30 вересня 2010 скасував Конституцію 2004 року, визнавши неконституційним «Закон про внесення змін до Конституції» від 2004 року через «порушення процедури його розгляду й прийняття». Через наполягання Януковича та його оточення, Україна знову повернулася до президентсько-парламентської форми правління.

Дочекавшись закінчення виборів до місцевих органів влади, Контрольно-ревізійне управління (КРУ) оголосило, що американські компанії закінчили урядовий аудит. Тимошенко обвинуватили в нецільовому використанні 320 млн євро, отриманих в рамках Кіотського протоколу. Отриману від Японії суму уряд Тимошенко перенаправив до Пенсійного фонду, замість того, щоб, як було передбачено в протоколі, реанімувати лісові насадження в країні[37]. У 2009 році уряд Тимошенко уклав декілька угод з державними органами та корпораціями Японії та Іспанії про продаж належних Україні квот на викиди парникових газів загальною сумою 319,9 млн євро, які стали джерелом фінансування спеціального фонду держбюджету. Фонд мав фінансувати проекти, спрямовані на скорочення викидів чи збільшення поглинання парникових газів у країні. Однак отримана сума дійсно була перенаправлена до Пенсійного фонду України для виплати пенсій та надбавок, а також для покриття поточних витрат черги держустанов. 2 грудня 2010 року Тимошенко вперше викликали до Генеральної прокуратури на допит, де їй висунули обвинувачення. 30 грудня допит продовжили. Тимошенко допитували 12 годин. Всі обвинувачення на свою адресу вона заперечувала та вважала, що сам факт отримання Україною грошей від Японії потрібно вважати її заслугою, а не злочином.

У січні 2011 року їй висунули нове обвинувачення — у закупівлі в кінці 2009 року тисячі автомобілів «Опель Комбо» для потреб сільської медицини. Закупівля не була передбачена держбюджетом. При цьому Генеральний прокурор Пшонка заявив, що не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей або заподіянні шкоди, але тільки «в нецільовому використанні бюджетних коштів, перевищенні службових повноважень; порушенні бюджетного законодавства та зловживанні службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків».

У свою чергу, Тимошенко звернулася до авторитетної американської юридичної фірми «Covington & Burling» та великої аудиторської компанії «BDO USA», яка має філії у понад ста країнах світу, з проханням розслідувати обґрунтованість висунутих проти неї обвинувачень. Висновки американських компаній були на користь Тимошенко. Зокрема американські юристи вказали на те, що кошти, отримані в рамках Кіотського протоколу, були зняті з рахунків у грудні 2010 року, а уряд Тимошенко відправили у відставку вже в березні 2010 року. Виходило, що гроші були витрачені урядом Азарова. У зв'язку з цим Європейський парламент висловив занепокоєння «зростанням вибіркового переслідування лідерів політичної опозиції на Україні… особливо у випадку Тимошенко» та підкреслив «важливість гарантування максимальної прозорості розслідувань, судових переслідувань і судів», а також застеріг «проти будь-якого застосування кримінального права як інструменту досягнення політичних цілей». Навіть більше, ситуація, що виникла навколо Кіотського протоколу, дійшла до розслідування на рівні Організації Об'єднаних Націй, яка направила до України своїх експертів.

24 травня 2011 року, в День міжнародного свята слов'янської писемності та культури, Тимошенко викликали до Генеральної прокуратури України для пред'явлення їй обвинувачення та арешту. Поставлена до відома про це, Тимошенко «запросила» на своє затримання послів провідних європейських держав та США, а також посла Євросоюзу, які висловили свій протест у зв'язку з незаконним затриманням Тимошенко. Чимало іноземних дипломатів зажадали особистих зустрічей із Пшонкою та президентом Януковичем. Ряд державних діячів Європи та США у зв'язку з запланованим арештом Тимошенко дзвонили Януковичу, висловлюючи свою стурбованість. Янукович дав команду відступити. Замість звинувачення Тимошенко зачитали рішення про закриття кримінальної справи та її звільнення.

Однак слідом за цим проти Тимошенко стали порушувати нові кримінальні справи. Насамперед згадали про газові угоди з Росією, підписані її урядом у 2009 році. У Верховній Раді за ініціативою Партії регіонів була створена Тимчасова слідча комісія з метою пошуку «ознак державної зради в сфері економічної безпеки України». За місяць (11 квітня) комісія представила доповідь, в якому Тимошенко звинувачували у підробці директив щодо газових угод при переговорах з Росією, а регіонали звинуватили Тимошенко у «зраді національних інтересів України», підписанні «кабальних для України угод» та змові на користь Росії при підписанні газових контрактів.

Того ж дня Генеральна прокуратура, базуючись на висновках комісії, порушила проти Тимошенко кримінальну справу «за перевищення влади й службових повноважень при укладанні газових угод». Тимошенко підозрювалась у завданні збитків у розмірі 195 млн доларів. Звинувачення проти Тимошенко підтримали власник «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ, колишній президент України Віктор Ющенко (чого вже зовсім не очікували) та лідер партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк. Вони заявили, що «Тимошенко працювала на Росію», «зрадила Україну за рік до Януковича» й «тягне нас в московську кабалу».

24 червня 2011 року Генпрокуратура Україна пред’явила Тимошенко обвинувачення за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України: «Перевищення влади або службових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки». Санкція статті передбачала позбавлення волі строком від 7 до 10 років. В обвинуваченні вказувалося, що прем’єр-міністр України Тимошенко Ю.В., навмисно, виходячи з власних інтересів, усвідомлюючи безпідставність та необґрунтованість вимог російської сторони на переговорах під час спільної зустрічі керівників урядів обох країн, ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України»… прийняла вказані невигідні для України умови»[38]. Тимошенко також інкримінували перевищення повноважень згідно з Законом України «Про Кабінет Міністрів України» про одноосібне підписання «директив уряду». Екс-прем’єра звинуватили в нанесенні збитків на суму 195 млн доларів, які тягнули за собою тяжкі наслідки для компанії «Нафтогаз України».

Тимошенко та її адвокати заперечували пред’явлені обвинувачення та доводили, що проведений у 2009 році міжнародний аудит компанії «Нафтогаз Україна» не виявив перевищення витрат, а загальна вартість технологічного газу, потраченого у 2009 році, була меншою, ніж у 2008 році[39]. Стосовно «директив Кабміну» Тимошенко стверджувала, що директив уряду вона не підписувала, а підписала директиву прем’єр-міністра міністру палива та енергетики, а він, в свою чергу, дав вказівку «Нафтогазу України» підписати договір. А оскільки міністерство, очолюване Дубиною, мало виключне право щодо управління «Нафтогазом України», для підписання договорів він директив уряду не потребував[40].

Тоді Юлія Тимошенко звернулася до окружного суду Манхеттена (Нью-Йорк) із зустрічним позовом проти швейцарської компанії Фірташа «РосУкрЕнерго» з вимогою повернути Україні газ обсягом близько 12 млрд кубометрів, оскільки «Нафтогаз України», за рішенням Стокгольмського арбітражного суду (від 8 червня 2010 року), викупила вказаний обсяг газу. Українську сторону у цій справі представляв міністр Юрій Бойко, який мав відношення до компанії «РосУкрЕнерго». Проте даний розгляд нічим не закінчився, бо Тимошенко та Фірташ, котрих викликали в якості свідків у справі, до