Читати книгу - "Юрiй Луценко. Польовий командир"

Тому під час президентської кампанії 2004 року Тетяна Засуха особисто керувала голосуванням своїх «кріпаків». Якщо на виборчій дільниці безпосередньо в Ковалівці вона мала змогу перевірити, чи правильно голосує підпорядкований їй електорат, то за межами своєї вотчини вона вдавалася до експромтів. Скажімо, у двох селах Васильківського району, Дзвонкові та Перевізному, зібрали місцевих жителів. Тетяна Володимирівна в ультимативній формі вимагала від селян голосувати за Януковича, бо в іншому випадку до цих сіл не підключать газопостачання, яке вже «підводиться» багато років. У Перевізному один із мешканців виступив на зборах і заявив, що ніхто не зможе змусити його голосувати не так, як він вважає за потрібне. Тоді Тетяна Засуха розпорядилася вивести цього чоловіка на вулицю, де його жорстоко побили. Побиття, якщо вірити публікаціям у пресі, здійснював голова місцевої сільради, Тетяна Засуха під час побиття перебувала поруч і керувала «процесом».

Ім’я Тетяни Засухи пов’язане ще з одним скандалом. Восени 2004 року із парламентської трибуни тодішній опозиціонер Юрій Кармазін у контексті імені Героя України Тетяни Володимирівни згадав про макові поля у Васильківському районі. Тетяна Засуха категорично це спростовувала і нині каже, що гроші на розбудову села отримані з самих лише доходів її агрогосподарства. А грошей із бюджету області ніколи тут не було.

Після перемоги «помаранчевих» Анатолій Засуха був одним із перших, кого єдиний кандидат у президенти від влади побив. Про це сказали в прямому ефірі «5 каналу», потім чутки підхопили газетярі, далі новина почала гуляти Інтернетом. Одначе це не змінило політичну позицію родини Засух, і каятися новій владі у гріхах та «зливати» своїх найближчих друзів правоохоронцям вони не поспішали. Замість того сам Засуха на початку 2005 року зник, за прикладом Білоконя, Бакая,[20] Щербаня,[21] Сала[22] та інших «кучмістів», яких підозрювали у корупції і до яких у міліції виник ряд запитань.

17 лютого 2005 року працівники управління боротьби з організованою злочинністю Київського обласного міліційного главку разом із «Беркутом» провели обшук у резиденції Засух у Ковалівці. Екс-губернатор зник, як то кажуть, не залишивши адреси, а його дружина разом із екс-президентом України Леонідом Кучмою напередодні відпочивала в Карлових Варах, ніби нічого не сталось і ніякої загрози їхньому добробуту не було.

Після цього Тетяна Засуха дала першу з серії гучних та скандальних прес-конференцій. Журналістам вона скаржилася, що понад тридцять осіб заблокували вхід до будівлі, відключили телефонний зв’язок, не підпускали до паперів, категорично наказали вимкнути комп’ютери, заборонили виходити з кімнат. За її словами, правоохоронці вилучили два мішки документів про діяльність агрофірми «Світанок» і опечатали кабінети. Постанову на обшук санкціонував виконувач обов’язків транспортного прокурора Київської області Іванов. Підставою послужила кримінальна справа про нецільове використання 440 тисяч гривень бюджетних коштів, якого припустилися посадовці Фастівської райдержадміністрації та державне підприємство «Київський автодор».

18 лютого, говорить далі «потерпіла», ближче до півночі до особняка подружжя Засух у селі Ковалівці під’їхала іномарка. З неї нібито вийшли п’ятеро, які відрекомендувалися охоронцям будинку співробітниками обласного управління боротьби з організованою злочинністю, й вимагали негайно викликати хазяйку на вулицю. Тетяна Засуха відмовилася вийти, й візитери, за її словами, наказали віддати їм ключі від воріт, а потім намагалися перелізти через паркан. За годину вони поїхали. Вранці невідомі на двох іномарках з’явилися до громадської приймальні народного депутата й переказали їй через секретаря, що хочуть терміново поговорити з Тетяною Засухою. З цими підозрілими особами вона також відмовилася зустрічатися.

«Все, що відбувається, – це полювання на відьом і спроба політичної розправи наді мною! – заявляє Засуха. – Я боюся за своє життя!» З приводу цього вона навіть підготувала звернення до Голови Верховної Ради Володимира Литвина, Генерального прокурора Святослава Піскуна та міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з вимогою захистити її.

Однак особисто до ковалівської пані поки що правоохоронці претензій не мали. Їх більше цікавив Анатолій Засуха, який перебував у бігах і, як небезпідставно вважалося, переховувався в Москві, куди повтікали інші колишні українські посадовці «з душком».

Пошуки тривали до середини літа, аж поки надійшла інформація, що втікач потай навідується до Ковалівки.

Подальші події розгортались, як у детективі. Причому – знову на очах у мільйонів громадян: відеозапис того, що згодом отримало неофіційну назву «штурм Ковалівки», кілька разів крутили по телебаченню.

6 липня 2005 року близько полудня до начальника Васильківського міськвідділу міліції Григорія Яременка зателефонувала невідома особа, яка представилася народним депутатом України Тетяною Засухою й повідомила, що їй із офіційних джерел надійшла інформація про те, що до її приватного будинку, розташованого у селі Ковалівці, їдуть озброєні люди у масках для того, щоб незаконно ввірватися до оселі. Вона попросила надіслати людей для її захисту як народного депутата України.

Григорій Яременко доповів про ситуацію керівництву обласної міліції і відразу виїхав до оселі народного депутата на чолі слідчо-оперативної групи. Туди ж невдовзі був направлений і обласний «Беркут» – для охорони маєтку та гарантування безпеки Тетяни Засухи. Близько 19.00 того ж дня в ГУБОЗ МВС України надійшло анонімне повідомлення про потенційну загрозу вибуху в с Ковалівка і можливу причетність до цього приватної охоронної фірми, яка здійснює охорону будинку родини Засух і об’єктів агрофірми «Світанок».

За вказівкою начальника ГУБОЗу до Ковалівки на вертольоті терміново доставили групу бійців спецпідрозділу «Сокіл», які проводили заходи щодо виявлення та знешкодження можливої вибухівки з метою попередження вибуху. Спецназівці в масках і камуфляжі висадилися просто з неба прямо посеред дитячого свята. Діти спочатку зраділи, вирішивши, що це така гра, а потім перелякалися. Дорослі ж, озброївшись підручними засобами, кинулися на «соколят», намагаючись вигнати їх геть. Аби не допустити сутички, в результаті якої могли або бути жертви, або мати місце провокації, бійці відступили.

Ситуація в селі залишається напруженою. Люди, котрі охороняють підступи до села і особняка Засух, непритомніють просто на ходу. Для селян, котрі ховаються під деревами напроти будинку Засух, виносять кілька пластикових бочок води. Утім, розходитися ніхто не поспішає: всі в очікуванні нового штурму будинку своїх покровителів. Відпочили – і знову на мітинг до воріт. Дороги до помешкання Засух, що за високим парканом та постійною воєнізованою охороною, досі заблоковані тракторами та вантажівками. Є кілька міліціонерів, які стоять обабіч людського натовпу.

Правоохоронці лише хотіли виконати судові рішення й вручити повістку чоловіку Тетяни Засухи, колишньому губернаторові Київської області Анатолію Засусі, аби допитати його як обвинувачуваного в скоєнні кримінальних злочинів. Проте провести необхідні процесуальні дії заважає група осіб, серед яких більшість – мешканці Ковалівки. Вони