Читати книгу - "Вмираюче світло, Джордж Мартін"

- Послухай мене, Дерк, - повільно промовила Гвен. - Джаан шість разів бився на дуелі через мене. Гарс, який навіть не любить мене, розділив із ним чотири з них. Вони вбивали через мене, щоб захистити мою гордість, мою честь. Я не просила їх про це, як і ти не просив їх про захист. Вони діяли згідно з їхніми уявленнями про мою честь. Але ті дуелі трапилися через мене, так само як ця - через тебе. Незважаючи ні на що, ти просив мене кинути їх, повернутись до тебе, знову кохати тебе.

- Так, - погодився Дерк. — Але як би це сказати… За мною тягнеться шлейф невиконаних обіцянок. - У його голосі звучало страждання. – Джаан назвав мене кетом.

Руарк хмикнув.

- Якщо він назве вас обідом, ви полізете в духовку, га?

Гвен лише сумно похитала головою.

- Що ти відчуваєш? Почуття обов'язку? Чи вважаєш себе зобов'язаним?

– Мабуть, так, – неохоче погодився він.

- Тоді ти відповів сам собі, Дерк. Ти підказав мені, що я маю тобі відповісти. Якщо ти так твердо впевнений, що маєш виконати обов'язок тимчасового кету, що ти не можеш порушити зв'язок, якого не існує навіть на Верхньому Кавалаані, як можеш просити мене зруйнувати зв'язок срібно-жадеїтового браслета? Бетейн означає більше, ніж кет.

Її м'які руки зісковзнули вниз. Вона відступила.

Дерк швидко схопив її за зап'ясток лівої руки. Він стиснув холодний метал з відполірованим камінням.

– Ні, – утримав він її.

Гвен мовчки чекала.

Дерк забув про Руарка, кімната навколо нього померкла. Він бачив лише Гвен. Вона дивилася на нього широко розплющеними зеленими очима, повними… чого? Обіцянок? Погроз? Втрачених мрій? Вона мовчки чекала, а він перебирав у думці слова, не знаючи що сказати. Він відчував холод браслета у своїй руці, і низка образів пропливала перед його думкою.

Червона сльозинка, повна любові, що обпікає холодом крізь фольгу та оксамит.

Обличчя Джаана з високими вилицями і чисто поголеною квадратною щелепою, його початківці рідшати чорне волосся і невимушена посмішка, спокійний, рівний голос, який вимовляє: «Але я існую».

Білі привиди веж Крайн-Ламії, що завивали, дражливі, що лунали в розпачі, і низькі, монотонні удари далекого барабана. І бажання кинути виклик, бути рішучим.

Обличчя Гарса Джанасека, відсторонене (холодні блакитні очі, напружена посадка голови, стислі губи), вороже (крижаний погляд, жорстока усмішка, що ховається в бороді), сповнене гіркого гумору (колючий погляд, зуби, оголені в посмішці самої смерті).

Бретан Брейт Лантрі, його перекошене смикаюче обличчя з кам'яним оком, його образ, що викликає страх і жалість, його холодний, жахливий поцілунок.

Червоне вино у келихах із чорного скла з їдким запахом, яке він пив у кімнаті, наповненій ароматом кориці та дивною дружбою.

Слова... Новий, особливий вигляд брата-сородича, сказав Джаан.

Слова… Він порушить обіцянку, передбачив Гарс.

Обличчя Гвен: молодша, тонша, очі ще більше. Гвен сміється. Гвен плаче. Гвен любить. Обіймає його. Груди як рожеві квіти, її тіло палає жаром. Гвен шепоче йому: "Я люблю тебе, я люблю тебе, Джіні!"

Самотня чорна тінь, що штовхає шостим баржу нескінченним темним каналом.

Спогади…

Його рука, що стискала зап'ястя Гвен, затремтіла.

- Якщо я не піду на дуель, - заговорив він, - ти кинеш Джаана? Втечеш зі мною?

Повагавшись, вона кивнула.

– Так. Я думала про це цілий день, обговорила все з Аркіном. Ми домовилися, що він приведе тебе сюди, а я скажу Джаану та Гарсу, що мені треба попрацювати.

Дерк підвівся з дивана і відчув, як сотні крихітних голочок встромилися в онімілу плоть. Він підвівся з готовим рішенням.

- Отже, ти й так збиралася це зробити? Справа не лише у дуелі?

Вона похитала головою.

- Тоді біжимо. Коли можна відлетіти з Уорлорна?

— За два тижні й три дні, — обізвався Руарк. - Раніше кораблів не буде.

- Спершу доведеться сховатися, - сказала Гвен. – Ми всі обговорили – це єдиний безпечний шлях. Вдень я роздумувала, чи сказати мені Джаану, чи просто втекти. Я вирішила, що нам треба разом поговорити з ним. Але дуель все розставила на місця. Тепер тобі не дозволять піти.

Руарк зліз зі свого стільця.

- Тоді біжіть, - сказав він. - Я залишусь, спостерігатиму, ви можете подзвонити, і я скажу вам, що відбувається. Для мене немає жодної небезпеки, якщо Гарсі та Джаантоні не програють дуель. Тоді я одразу втечу і приєднаюся до вас, так?

Дерк узяв Гвен за руки.

- Я тебе люблю, - сказав він. - Все ще кохаю.

Вона сумно посміхнулася.

- Так, я рада, Дерк. Можливо, у нас щось вийде. Але ми маємо швидше вирватися на волю. Із цього моменту всі кавалаанці небезпечні.

- Добре, - погодився він. - Що треба робити?

- Іди до себе і збери речі. Знадобиться теплий одяг. Зустрінемось на даху. Ми піднімемося у повітря на аеромобілі, а потім вирішимо, куди летіти.

Дерк кивнув і поцілував її.

Вони летіли над темними річками та округлими пагорбами Громадського Парку, коли перші проблиски світанку забарвили небо темно-червоним сяйвом. Незабаром зійшло перше жовте сонце, і темрява внизу перетворилася на сірий ранковий туман, який швидко розвіювався. Машина-скат була, як завжди, відкрита, а Гвен вела її на граничній швидкості, тому довкола ревів холодний вітер, заглушаючи голоси. Дерк спав на сидінні поруч із нею, загорнувшись у широке коричневе пальто, яке йому дав Руарк перед вильотом.

Коли попереду з'явилася сяюча голка Челленджа, Гвен розбудила Дерка, легенько штовхнувши в плече. Він спав чуйним поверхневим сном, тому одразу випростався і позіхнув.

- Ось ми й прибули, - сказав він.

Гвен не відповіла. Машина уповільнювала хід у міру наближення до емерельського міста.

Дерк глянув у бік світанку.

- Вже два сонця зійшли, - сказав він. - Подивися, здався Товстий Чорт. Напевно, вони вже знають, що ми втекли.

Він згадав Вікарі та Джанасека, які зараз, мабуть, чекали на нього разом із брейтами в квадраті смерті, намальованому крейдою на бруківці вулиці. Бретан напевно нетерпляче крокує туди-сюди, потім видає свій дивний хрип. Вранці його око згасло, втративши жахливе нічне свічення. А може, він уже мертвий... або Джаан... або Гарс Джанасек... Дерка обдало спекотною хвилею сорому. Він присунувся до Гвен і поклав їй руку на плече.

Челлендж наближався, виростаючи перед їхніми очима. Гвен спрямувала машину круто вниз крізь тонкий шар білих хмар. Чорний утроба посадкового майданчика освітився при їх наближенні, і Дерк побачив