Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

Емілія

Не знаю як все це описати, але таких почуттів і емоцій я ніколи не відчувала. Ніби літаю десь високо-високо в небі, ніби я нарешті розправила крила. 

Я прокинулась з почуттям неймовірного щастя, та... метеликами в животі. 

До того ж я була в обіймах чоловіка до якого в мене змішані почуття. Він змушує мене хвилюватися, і на диво, це мені так подобається. 

Він такий милий, коли спить, сонячні зайчики граються на його обличчі. Як все так обернулось? Він же впертий індик, який так дратував мене. То як він зміг так задурманити мій розум?  Не розумію, те що зараз відбувається просто якийсь абсурд. Не можу знайти пояснення всьому цьому. Маячня якась... 

Раптом телефонний дзвінок розвіяв усі мої думки, і щоб не розбудити Дениса, я вирішила вийти з кімнати. Його кімнати...

Дзвінок від Олени. Нічого собі, які поважні дами телефонують. 

Можливо варто поговорити з нею, аби все скасувати? Якщо він кохає мене, то одружиться не через гроші, а через те, що кохає. Чи ні? 

Оце треба мені оті мільйони? Чорт забирай, так треба! Хочу жити як людина! Нормальна людина. Чи кохаю я? Не знаю... а чи є взагалі кохання на землі? Можливо це все мені просто примарилось, здалося? А чортзна! Уф, не витримую вже. 

– Слухаю, – стримано відповідаю.

– Привіт, Еміліє. Впізнала?

– Так, добрий день, Олено, – а в голові хотіла додати: "ще б такого чорта в спідниці й не впізнати!".

– Як там твої справи з Денисом? Все йде за планом?

От і що їй сказати? Висловити все як є? Е ні, Емі, бо в такому випадку залишишся з голою дупою! Ця старенька, якщо так можна сказати, залишить тебе без копієчки та ще й так репутацію підмочить, що мама не горюй. Хто знає, можливо Денис не налаштований рішуче. Можливо досі грає, а я як дурепа все зіпсую. 

Набравши повні легені повітря, відповідаю: 

– Все гаразд і йде за чітким планом, – відповідаю, але легше мені не стає. Відчуття, ніби я чиню неправильно.

– Невже мій любий племінничок заговорив про одруження? – чомусь після її слів болюче поколює в серці.

– Ну... майже, ну як заговорив... щось там за стосунки розмовляли, – по той бік слухавки почулося розчароване зітхання і я поспішила додати: – але я впевнена, що не сьогодні-завтра все буде.

– Ну дивись, дівко, спитаю з тебе. Бувай! – пф, дівко. 

Я не встигла навіть рота розкрити, як та навіжена вже вибила. Чорт, і за що мені це? От і що тепер робити?

Ситуація стає дедалі складнішою, а я просто не розумію як повинна вчинити. З однієї сторони, Денис все-таки займає якесь місце в моєму серці, але я ще не зрозуміла яке. З іншої сторони, я все своє свідоме життя марила створенням власного бренду, і для цього мені необхідні ці гроші. 

Чому ж все так важко? Завжди знала, що усі ці любовні ігри не для мене. Я занадто емоційна та й вперта теж. Так, можливо егоїстично це все казати, проте Денис має абсолютно все, і йому ніщо не завадить залишити мене біля розбитого корита, а я покинула домівку у сімнадцять аби покращити своє життя, аби батьки пишалися мною... 

Декілька хвилин і я повертаюсь в кімнату, де на мене чекає Денис, який вже прокинувся. Я не розумію як повинна поводити себе зараз. Чи це все так само як було в Німеччині, чи тепер наші стосунки змінили свій рівень. На щастя, він порушує цю тишу перший. 

– Добрий ранок, Еміліє. Чому ти так рано прокинулась? – його голос такий спокійний, ніби нічого не відбулось. 

Денис підходить до мене, і у ніздрі вдаряється аромат його тіла. Так п’янить!

–Так-так, добрий ранок. Просто... Певно безсоння, – відповідаю, намагаючись не дивитись у вічі. 

Але, схоже, Денису не подобається моя раптова сором’язливість. Він торкається мого обличчя, змушуючи поглянути на нього.

– Слухай, я розумію, що все що відбулося дуже дивно, у мене в самого просто мільйон питань і жодних відповідей. Пропоную разом розібратися з тим, що відбувається між нами сьогодні ввечері, – заявляє, ніжно погладжуючи мою щоку.

– Так, я тільки за, проте, що має бути сьогодні ввечері? 

– Думаю нам варто просто повечеряти разом і обговорити все. Це те, що нам дійсно потрібно. 

– Вперше я повністю погоджуюсь з тобою, що дуже дивно, – після цих слів Денис починає посміхатись, і це трішки розбавляє напружену розмову. 

Боюсь уявити, як все обернеться, проте нам просто необхідно зрозуміти що все це означає. 

Протягом всього дня я, ніби, літала десь далеко. Ніяк не могла зібратися думками, все так навалилось на мене в один момент. Звісно, все ж не могло бути пречудово постійно, проте те, що відбувається зараз точно перебільшення. Об шостій вечора ми з Денисом повинні поїхати кудись на вечерю. Чесно, гадки не маю чим закінчиться ця розмова та й вечір взагалі. Я сама ніяк не можу зрозуміти чого ж насправді хочу.

Денис

Ця вечеря стане або початком чогось нового для мене... Для Емілії... Для нас. 

Або ж навпаки кінцем всього. 

Не знаю чого я очікую, тому що сам не дуже й то розумію, що між нами відбувається. Я надіюсь, що вона допоможе мені все зрозуміти. 

Декілька годин і ось ми вже сидимо за столиком в одному із кращих ресторанів. Емілія, як завжди, виглядає прекрасно та спокусливо водночас. 

– Не знаю з чого я повинен почати та чим закінчити, але ми повинні все обговорити. Я хочу зрозуміти, що відбувається між нами зараз, – перший починаю розмову, і дівчина підіймає на мене свій погляд.

– Так, гадаю, що ти правий. Ти прекрасно знаєш, що останні тижні для мене були надто важкими. Ти став для мене опорою та підтримкою в цей нелегкий час, і я просто не можу це ігнорувати, – кожне її слово врізається у серце. Вона не заперечує того, що ми зблизились.

– Вчора ти стала для мене порятунком. Ковтком свіжого повітря. Я вдячний тобі за підтримку, попри всі наші прирікання та сварки. Не думав, що говоритиму це все, проте ти стала для мене чимось надто дорогим та інтимним, чимось, про що я не хочу нікому розповідати. Егоїстично, проте мені хочеться, щоб тільки я знав тебе, і ніхто окрім мене, – промовляю, не зводячи погляду з її обличчя.