Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Макс

Цю ніч я погано спав. Мало того що Настя запропонувала мені стати її нареченим на місяць, так ще й зараз вона спить біля мене, точніше я біля неї. Мимоволі розглядаю її сплячу. Вона така гарна, личко геть дитяче. Якби я не знав скільки їй років, то подумав би що їй не більше двадцяти. Її шоколадні локони спадають на її лице і від цього Настя мило морщиться, а я просто посміхаюсь. Ніколи не помічав за собою, що можу ось так просто лежати посміхатись і розглядати сплячу дівчину – красиву сплячу дівчину. Тут я дійсно задумуюсь що хотів би бачити поруч з собою Настю. Схоже я таки і справді закохався.

Прокинувся я від гуркоту вхідних дверей, схоже хтось вийшов. Повернувшись у той бік, де спала Настя, її там не побачив. Напевно це вона пішла, от тільки куди? Побачивши на телефоні шість ранку, я ще більше заметушився. Куди можна піти так рано? Хвилювання почало тихенько пробирати і десь недалеко злість. Ну хіба не можна було попередити куди йдеш? З цими змішаними почуттями до мене почало доходити що спав я всього близько двох годин. І зараз розумію що сон вже не йтиме, тому швидким кроком йду до душу.

Повернувшись у кімнату, я швидко почав набирати номер Насті, як тут двері відчинились і вона зайшла. Звісно я трохи розлютився накричав і перегнув палицю, і замість того аби просто вибачитись - поцілував її. Вона ж не відсторонилась і відповіла мені. Виявилось, що дівчина просто виходила за подарунком, який замовила ще вчора на шосту ранку. Настя подарувала Яні фотоапарат. Ніхто не знав що Янка хотіла його, і тоді коли вона ледь не почала ридати і говорити що це її давня мрія, ми з братом ледь щелепи втримали. Все ж схоже, що раніше дівчата і справді гарно дружили. А Настя навіть ще з тих часів пам’ятала про Янине бажання мати фотоапарат. Я ж подарував Яні два квитки на триденний майстер клас до відомого хореографа, з яким працювала Настя. І кого ж Яна обрала собі у супутники на це дійство? Правильно! Настю. Я дуже радий що дівчата віднайшлись. Так цікаво спостерігати за ними. Як тільки ми приїхали, Настя з Яною все ходили і гадали, де вони могли бачити одна одну, а згадавши все - спілкуються так, наче цих десяти років перерви у їхній дружбі і не було.

Після привітань, Настя з Яною і Стефою пішли на дитячий майданчик, а ми з Сергієм вирішили поїхати до нього на фірму і трохи попрацювати. У Київсьому офісі я був кілька разів, так як не часто приїздив до Києва. Та і зараз я хотів би піти з дівчатами і погратись з маленькою, от тільки брат сказав що багато працівників змінилось і вони мають знати мене як керівника – особисто. Ну а тут я вже не міг з ним сперечатись.

В компанії ми пробули близько п’яти годин, після чого все ж вирішили їхати додому, збиратись в ресторан. Коли я побачив Настю в тій блакитній сукні, в першу чергу – я втратив дар мови. Дівчина була дуже гарною, сукня підкреслювала тендітну фігуру дівчини, а виріз на нозі додавав сексуальності образу. А вже в другу чергу – я хотів сказати їй щоб вона переодягнулась, адже всі чоловіки будуть слинки пускати, проте, хоч ми з Настею зустрічаємось не по-справжньому, поки – я їй довіряю.

Цей вечір ми провели дуже тепло і по-сімейному. Багато жартували, говорили… Я вкотре зрозумів, що мені дуже не вистачає цього щастя – простого сімейного щастя.