Читати книгу - "Останній дракон, Ана-Марія Еріш"

Я отямився в якомусь досить темному приміщенні. Просто уявлення не маю, де я опинився. Пам'ятаю лише як мене терміново викликав ректор, адже щось трапилося на кордоні лісу. І коли я вийшов з Академії, далі лише суцільна темрява. Скоріш за все це просто була пастка, і мене хтось викрав. Але навіщо? І чи пов'язано це якось з викраденнями в Лісі сновидінь?

Я намагався перетворитися, аби хоч якось втекти, та щось ніби блокувало мою силу. І я уявлення не мав, що саме сталося. Огляд кімнати також нічого не дав. Я все ще був у невідомому місці, де були лише стіни та стеля. А ще темрява, що освітлювалася маленьким вогником нагорі. Я чув чиєсь дихання. Невже я сходжу з розуму? 

В той же момент почувся шум, і відчинилися двері. А я навіть і не підозрював, що вони тут є. Та я очікував побачити тут будь-кого, проте не їх. Від здивування на якусь мить я навіть забув як дихати, а потім прийшла злість. Мене не прийшли рятувати. Скоріш за все саме ці люди й стоять за моїм викраденням. 

- Привіт, синку... - промовив батько.