Читати книгу - "Утопія; Місто Сонця"

І що ж було далі?

Генуезець

Тут мене перестрів великий загін озброєних чоловіків і жінок. Багато з них знали нашу мову. Вони повели мене в Місто Сонця.

Чернець

А що це за місто: як воно збудоване і який у ньому державний устрій?

Генуезець

Вигляд і будова міста

Серед рівнини височить пагорб, на якому стоїть саме місто. А передмістя розкинулися біля його підніжжя. Діаметр пагорба становить дві милі з лишком, окружність — сім миль. А що місто розташоване на схилах, то його площа насправді більша, ніж якби воно лежало на рівнині[200]. Місто складається з семи великих поясів, або кілець, які мають назви семи планет[201]. З одного пояса до іншого можна пройти однією з чотирьох брукованих вулиць крізь чотири брами, звернені на чотири сторони світу. Отже, місто побудоване так, що якби хтось приступом оволодів першим поясом, то другий йому довелось би брати з подвоєною витратою сил, а третій — з іще більшою, тобто щоразу треба було б подвоювати зусилля й засоби. Виходить, якби хто-небудь задумав підкорити це місто, мусив би брати його сім разів. Тим часом, на мою думку, неможливо здобути навіть один перший пояс, бо на підступах до нього споруджено велетенський земляний оборонний вал з кількома бастіонами, вежами, бомбардами[202]й ровами.

Увійшовши в місто північною брамою (вона окута залізом, але може легко підніматись і опускатись, а також щільно замикатися завдяки майстерно викуваним засувам, що заходять у глибокі заглибини одвірків), я побачив між першим і другим поясами рівний майданчик завширшки сімдесят кроків. Далі було видно великі будинки, сполучені з зовнішнім муром другого пояса в такий спосіб, що, можна сказати, становили з ним одне ціле. Вздовж тих будинків до половини їхньої висоти тяглися аркади, а на них — галереї для прогулянок, підперті гарними могутніми колонами, які оперізували аркади і утворювали щось на зразок перистилів[203] чи монастирських хідників. Кожний будинок мав вхід лише з внутрішнього, увігнутого, боку муру; у приміщення першого поверху люди могли заходити прямо з вулиці, а на вищі поверхи треба було підніматися мармуровими сходами, що ведуть у внутрішні коридори з дверима до кімнат, вікна яких виходять як на зовнішній бік будинку, так і на внутрішній. Кімнати відгороджені одна від одної тонкими стінами. Опукла зовнішня стіна — завтовшки вісім п’ядей, увігнута — три; товщина міжкімнатних перегородок становить від однієї до півтори п’ядей.

Другий проміжок між поясами на три кроки вужчий від попереднього; за ним видно перший, зовнішній мур наступного пояса, з аркадами і галереями, а з внутрішнього боку тягнеться другий мур, з такими ж аркадами і галереями на колонах. Стіна над галереями, куди виходять двері верхніх помешкань, прикрашена чудовим розписом. Отак, проминувши всі проміжки й подвійні мури, складовою частиною яких є й будинки з зовнішніми галереями на колонах, дістаєшся нарешті до останнього проміжку, йдучи весь час по рівному грунту. А от минаючи подвійні брами, одну в зовнішньому, другу у внутрішньому мурі, треба підніматися по східцях, побудованих так, що ступати по них зовсім легко, бо вони йдуть навскіс і здіймаються непомітно. Вершина гори являє собою просторий майдан, на якому височить храм, справжній взірець будівельного мистецтва.

Чернець

Дуже прошу тебе, розкажи про цей храм.

Генуезець

Будівля храму на вершині гори

Передусім вражає досконалість його  круглої форми. Храм не обведений муром, але спирається на могутні прекрасні колони. На величезний купол, зведений з дивовижною майстерністю, насаджений посередині, в самому зеніті, малий купол з отвором над самим вівтарем. Цей єдиний, оточений колонами вівтар стоїть у центрі храму, що має в окружності понад триста п’ятдесят кроків. Зовні на капітелі колон спираються арки, висунуті вперед кроків на вісім і підперті другим рядом колон, що стоять на грубому і міцному парапеті заввишки в три лікті. Між ним і першим рядом колон ідуть нижні галереї, вимощені чудовою мозаїкою. На увігнутому боці парапету, розділеного багатьма широкими проходами, стоять кам’яні лави, а між внутрішніми колонами, що підтримують храм, є чимало гарних переносних крісел. На вівтарі — два великі глобуси; на одному зображено небосхил, на другому — землю. На склепінні[204] великого купола відтворено всі зірки від першої до шостої величини[205], подано їхні назви і в трьох віршованих рядках пояснено, який вплив на земні справи має кожна з них. Позначено там і полюси, а також великі й малі кола[206], розміщені перпендикулярно до горизонту, але не до кінця, бо заважає підлога; проте їхнє продовження можна простежити по колах, накреслених на глобусах вівтаря. Підлога храму сяє дорогоцінними каменями. Зі стелі звисає сім золотих світильників, що мають назви семи планет і палахкотять вічним вогнем. Навколо малого купола над храмом — кілька невеликих затишних келій, а за відкритим переходом над галереями, або аркадами, внутрішніх і зовнішніх колон є чимало просторих і гарних келій, де живуть священики та ченці — усього, мабуть, сорок дев’ять чоловік. Над малим куполом прилаштовано флюгер, що показує напрямок вітрів, яких розрізняють тут аж тридцять шість[207]. Знають тут також, яку погоду на рік віщує кожен із них, які будуть зміни на суші й на морі, але тільки стосовно клімату. Там же, під флюгером, зберігається списаний золотими літерами сувій.

Чернець

Прошу тебе, сміливий мандрівнику, розкажи докладно, як там правлять