Читати книгу - "Українська Повстанська Армія 1942-1952"

3. 7. 46 р. пвд УПА зробив засідку на шляху Надвірна-Станиславів недалеко м. Надвірна. На засідку наїхали 4 ворожі автомашини з транспортом харчів. Повстанці вбили 4 енкаведистів, здобули багато консерв і солонини, а автомашини спалили. Большевицький гарнізон в м. Надвірна, зачувши стрілянину, всю ніч провів у суворій поготівлі. Навколо міста були виставлені сильні застави, що безперервно освічували терен ракетами. Ранком артилерія обстріляла з гармат ліси Манявського Скиту, Городище, Гвоздецьку гору.

5. 7. 46 р. на табір вд ім. Хмельницького, що квартирував у лісі біля с. Плавє (р-н Славсько, Дрогоб. обл.), з двох боків наскочили большевики. Вд. утративши 1 вбитим, прорвався з оточення і відв'язався від ворога, завдаючи йому втрат 7 вбитими, між ними і командир банди, і кількома пораненими.

6. 7. 46 р. вд Булава під ком. к-ра К. на шляху свого просування мав коротку перестрілку з ворогом б. с. Коростенко (р-н Хирів Дрогобицької обл.). Пізніше, о год. 4,20 б. с. Рудавка заднє забезпечення запримітило, що ворог приховано і дуже обережно підсувається до вд. Вд підпустив його на віддаль 25 м і відкрив по ньому вогонь, вбиваючи 3 енкаведистів, з к-ром погранзастави з с. Ялове, та 1 ранячи. Під час дальшого маршу чути було гуркіт авт та поодинокі постріли, що вказувало на те, що ворог проводить бльокаду лісу. О год. 6,15 перша чота відкрила вогонь по ворогові, що підступив ззаду. Ворожий наступ затримано. Почався запеклий бій. Ворог зчинив сильний вереск. Большевицькі офіцери криком заохочували бійців до наступу. На допомогу першій чоті прийшла друга. З гучним "Слава" повстанці рушили в протинаступ. Вд помаршував далі. Цього ж самого дня вд мав ще 3 короткі але запеклі бої. У цих боях ворог утратив 55 убитими, з ними 1 полковник, 3 майори і кілька молодших старшин, і щось із 70 поранених.

7. 7. 46 р. вд УПА, вертаючись із мітингу, проведеного з населенням с. Камінна (р-н Ланчин, Станисл. обл.), б. с. Волосів потрапив у большевицьку засідку. Притиснений повстанськими кулеметами ворог відступив, залишивши 4 убитих.

7. 7. 46 р. на полях б. с. Кути (р-н Олесько, Львів. обл.), пвд повстанців мав сутичку з енкаведистами, що втративши 1 вбитим і 1 пораненим, панічно відступили.

8. 7. 46 р. в с. Рудавка (р-н Хирів, Дрогоб. обл.), на постій повстанців наскочила банда ениаведистів силою 40 чоловіка. Повстанці звели бій, у якому загинули 2 енкаведисти з 1 полковником.

8. 7. 46 р. вд Залізні зробив засідку на шляху Надвірна - Отинія (Станисл. обл.), на енкавидівську панцерку, що мала вертатись з с. Виноград. Коли о год. 13,30 панцерка над'їхала, по ній сипнули сильним кулеметним вогнем, і пошкоджена панцерка стала. Большевики мали 6 убитих, між ними нач. райНКВД з Отинії Шевчук, капітан НКВД, ст. сержант та знаний агент з с Виноград.

10. 7. 46 р. у зустрічному бою з енкаведистами в с. Гливки (р-н Ланчин, Станисл. обл.), стрільці вд Залізні вбили 4 енкаведистів.

10. 7. 46 р. під час вечері в с. Вільшаник (р-н Самбір, Дрогоб. обл.), вд Басейн був заскочений бандою енкаведистів. Після короткого, але завзятого бою большевихи, втративши 6 убитими, панічно втекли.

10. 7 46 р. вд Сірі переловив на шляху Водники-Семиківці (р-н Єзупіль, Станисл. обл.), 3 автомашини, що везли контингентове збіжжя. Автомашини розбито, збіжжя роздано селянам, шоферів відпущено.

11. 7. 46 р. на заставу вд УПА в с. Кривотули Старі (р-н Отинія, Станисл. обл.), найшла банда енкаведистів, що вибралася грабувати село. Від вогню повстанських кулеметів бандити, залишивши на бойовищі 8 убитих, розбіглися.

15. 7. 46 р. в сутичці з групою енкаведистів б, м. Галич (Станислав. обл.). Стрільці вд Сірі убили енкаведівського ст. лейтенанта й 1 рядового енкаведиста.

15. 7. 46 р. в лісі б. с. Кругів (р-н Олесько, Львів. обл.), під час облави банда енкаведистів найшла на постій вд Сіроманці. Зав'язався бій, у якому повстанці вбили 5 енкаведистів і з утратою 1 убитим відступили.

15. 7. 46 р. в лісі б. с. Пітрич (р-н Галич) большевики наскочили на табір вд Сірі. У завзятому бою повстанці вбили 7 бандитів і 9 поранили.

18. 7. 46 р. група повстанців мала сутичку з енкаведистами в с. Чехи (р-н Заболотці, Львів. обл.). Повстанці вбили секретаря комсомолу.

19. 7. 46 р. в с. Острівець (р-н Олесько, Львів. обл.), повстанці знищили участкового НКВД і 2 енкаведівських агентів.

20. 7. 46 р. пвд Басейн зробив засідку б. с. Черхава (р-н Самбір, Дрогоб. обл.), куди мала вертатися банда енкаведистів із с. Сприня. Незабаром над'їхали 2 підводи енкаведистів. По них відкрито вогонь. Зав'язався бій. Большевики мали 5 убитих, між ними ст. лейтенанта, та 1 пораненого. Здобуто зброю.

21. 7. 46 р. вд ім. Хмельницького наскочив на станицю "стрибків" у с. Гнила (р-н Бориня, Дрогоб. обл.). Станицю спалено, вбито участкового НКВД.

27. 7. 46 р. боївка вд ім. Хмельницького роззброїла "стрибків" (т. зв. дружинники) в с. Латірна (Закарпатська обл.), і провела пропагандивну гутірку з селянами.

29. 7. 46 р. вд Залізні зробили наскок на спиртзавод в м. Товмач (Станислав. обл.). Спиртзавод зруйновано.

8. НА ЗАКЕРЗОННІ

Окрему сторінку історії УПА становить боротьба Української Повстанської Армії в обороні українського населення т. зв. Закерзоння, - Холмщини, Посяння і Лемківщини, - перед терором польсько-большевицьких банд та перед злочинним, безоглядним виселюванням всього українського населення тих теренів з його прадідної землі.

Непримиримо ворожа постава поляків супроти українського населення, так замітна на Волині і в Галичині, набрала особливо гострих форм на Холмщині, Посянню та Лемківщині. Польське підпілля, однаково прокомуністичне як і протикомуністичне, спираючись на місцеве польське населення, починає вже 1942 р. застосовувати на цих теренах супроти українців варварський, кривавий терор. Від куль польських бандитів на Холмщині загинули в 1942 р. та в першій половині 1943 р. такі українські діячі, як полк. Я. Войнаровський, др. М. Струтинський, др. Павлюк, о. С. Захарчук, о. С. Малеша, учитель Шавала, та багато інших. Наближення німецько-большевицького фронту роззухвалює польських "повстанців" до тої міри, що на переломі 1943-44 рр. їхня "Армія Крайова", "Армія Людова" та "Баталіони Хлопське" переходять до відвертого масового винищування українських сіл.

Зимою 1943-44 польське підпілля, головно АК ("Армія