Читати книгу - "Мої сімейні обставини, Анна Лерой"

У кімнаті відьми зовсім небагато меблів: стіл, ліжко, книжкові полиці і велика шафа. Всього два стільці, один з яких зайнятий Левісом, а другий — залишений для мене. Господиня кімнати, зіщулена та закутана в ковдру, відсиджується на ліжку. А мені в очі відразу ж впадає строгий порядок серед речей. Нечисленні книги розставлені в алфавітному порядку, списані і чисті паперові листи складені в кілька акуратних стопок, а олівці і ручки займають кожні свій окремий стакан.

Дивно, що деякі люди здатні на таку чітку організацію простору. І як тільки цю відьму занесло до бойових і хаотичних мінорок? Втім, не мені вирішувати, в який Ковен йти іншим, та й довго дивитися на всі боки неввічливо. Я сідаю на підсунутий Левісом стілець і приділяю всю увагу відьмочці — останньому свідку смерті Аміра.

Відьми бувають різні: не тільки поважні, не тільки справедливі і прозорливі, а й дурні, жадібні, наївні і ось такі, як Карісса, розгублені. Колись відьмами лякали дітей і дорослих. Але мені навіть не віриться, що цим дівчиськом з мертвим поглядом і заплаканими очима можна когось налякати. Хоча їх сила, надзвичайна влада над цим світом, лякає багатьох і досі.

Відьми не всемогутні, це не так. Вони смертні, вони так само голодують і скніють у злиднях, адже у кожного може трапитися смуга невдач в житті. Вони закохуються, страждають, плачуть, бояться і зляться зовсім як звичайні люди.

Всі знайомі мені відьми — вельми хороші ремісники. Але це лише завдяки якісному навчанню в «Пташиному дзьобі». Якщо ж подивитися в цілому, то більшість відьмочок здатні варити тільки найпростіші зілля за рецептом і літати на стільцях навколо вежі. Деякі згодом піднімають себе в повітря без допоміжних засобів, але особливо не прагнуть до більшого. А декому тиша бібліотек або шелест нічного лісу і запахи трав здаються миліше за все.

Безсумнівно, серед звичайних відьом є і такі, які оволоділи силами не тільки захисту себе, а й інших: вони здатні піднімати в повітря безліч предметів, управляти вітрами і водою. У літописах згадується навіть про здатність створювати жахливі бурі. Та тільки кого це зараз цікавить? Зараз в ціні вміння варити неймовірні, геніальні зілля, властивості яких навіть важко уявити.

Так, відьми бувають звичайними дівчатками, дівчатами та жінками, але все одно відрізняються від інших обивателів. Кому, як не мені це знати...

Я добродушно посміхаюся нашій новій знайомій, але розмову з нею заводить Левіс. Так здається правильніше. Вони, це одразу помітно, вже зустрічалися і встигли перекинутися парою слів ще тоді, коли Амір був живий. Все, що мені потрібно, це уважно слухати.

— Це був мій перший найм. Наставниця відправила на практику до своєї старої подруги, Мільде. Та уклала контракт з сім’єю Флейм в минулому році і з радістю зустріла мене. Але насправді я толком навіть речі не встигла розібрати, як сталося те, що сталося...

Карісса збивається, глибоко вдихає і видихає, перш ніж продовжити вже більш спокійним тоном:

— Абсолютно не розумію, за що на мене ополчилися, що я такого зробила?.. Я навіть в обличчя членів територіальної ради не встигла запам'ятати, не те щоб комусь дорогу перейти. А вночі надійшли відомості щодо прориву. Ми виїхали рано вранці і дісталися до Карожського крутолісся опівдні... У мистецтві супроводу я абсолютний новачок: всього лише виконувала те, що мені говорила Мільде. Мене навіть до захисту не приставили, оберіг відправив оглядати скелі навколо розлому на випадок, якщо ми щось упустили. Звичайно, трохи дивно було, що оберіг взяв з собою лише двох відьом і півдюжини захисників...

Слова ніби ллються крізь мене. Я слухаю, але не хочу чути нічого зі страшної розповіді відьми, з описів жахів, з якими довелося зіткнутися Каріссі. Я не бажаю знати, як виглядало тіло мого старшого брата. Не хочу розбиратися в хитросплетіннях інтриг, визнавати продажність радників нашої землі, переконуватися в тому, що моє майбутнє заміжжя — не найстрашніше, що трапилося. Не хочу, але повинна.

З кожним новим словом моє обурення все росте і росте. Карісса розповідає з щирістю дитини. Вона не бреше, я відчуваю це. Навряд чи переді мною блискуча талановита актриса, якої ще не бачив цей світ. До того ж відьмам не властиво настільки вміле удавання. Та й її рішення — залишити Ковен, щоб уберегти своїх друзів і колег від можливих проблем, теж говорить багато про що. В першу чергу про молодість відьмочки і її юнацький максималізм. А вже потім про зважене бажання вирішити конфлікт законним чином.

Мінорки не пробачать нікому таких серйозних звинувачень і з'являться всім Ковеном в Феніксі. Але навіть Ковен не зможе протистояти владі мого дядька в цьому місті, і конфлікт буде неминучим. Після такого всіх мінорок вже не залишать в спокої, навіть якщо Каріссу виправдають.

Що бачила відьмочка на своєму першому завданні? Що вона могла розібрати в тому нещасті, що трапилось?

Навряд чи багато. Карожське крутолісся — найсхідніший з районів цих земель і найпорожніший. Це тільки здається, що ліс повинен приваблювати людей. Думка досить правильна: ліс — це дерево, звірі і корисні трави. Та тільки Карож — червоні скелі, яскраве сонце і вигнуті, перекручені голі стовбури сосен — не бажає приймати ніяких гостей.

Землетруси в тих місцях зовсім не рідкість. З-під землі раз у раз вириваються випаровування, лісиста частина місцями заболочена, ґрунт під ногами ненадійний — щільний камінь раптово змінюється м'якою, піддатливою глиною. Але ця земля теж народжує звірів і рослини. Яким би понівеченим не був ліс навколо, він продовжує рости, як може.