Читати книгу - "Королівство шахраїв"

Інеж здалося, що вона неправильно щось почула.

— З твоїм батьком?

— Угу. Возз’єднання родини в Кеттердамі, — пояснив Джаспер. — Запрошуються всі.

Його легковажний тон не обдурив Інеж.

— Позичка?

Стрільцеві руки повернулися до револьверів.

— Ага. Тому я справді хочу знати, як ми збираємося поквитатися.

Каз переніс вагу на ціпок.

— Хоч хтось із вас замислювався, як я вчинив з усією тією готівкою, яку нам дав Пекка Роллінз?

В Інеж усе всередині стиснулося.

— Ви ходили до Пекки Роллінза за позичкою?

— Я б ніколи не позичив у Роллінза, тому продав йому свою частку П’ятої Гавані і «Воронячого клубу».

«Ні». Каз із нуля вибудував ці місця. Вони були свідченням того, що він зробив для Покидьків.

— Казе...

— Як думаєте, на що пішли гроші? — повторив Бреккер.

— На зброю? — запитав Джаспер.

— На кораблі? — із сумнівом у голосі поцікавилася Інеж.

— На бомби? — припустив Вілан.

— На хабарі політикам? — запропонувала Ніна. Усі подивилися на Матаяса. — Тут ти кажеш нам, які ми всі жахливі люди, — прошепотіла Серцетлумачниця.

Він здвигнув плечима.

— Усі ваші пропозиції здаються мені досить практичними.

— Цукор, — озвався Каз.

Джаспер підштовхнув до нього цукорницю, що стояла на столі.

Каз закотив очі.

— Не для моєї кави, недоумку. Я скористався грошима, щоб придбати акції в цукровій галузі, та поклав їх на приватні рахунки для кожного з нас... під вигаданими іменами, звісно ж.

— Не люблю спекуляції, — повідомив Матаяс.

— Звичайно, не любиш. Ти любиш те, що можна побачити. На кшталт снігових кучугур і великодушних богів дерев.

— Ох, ось він! — вигукнула Інеж, кладучи руку Ніні на плече і глипаючи на Матаяса. — Я скучила за його розгніваним поглядом.

— До того ж, — вів далі Каз, — якщо знаєш, яким буде результат, це важко назвати спекуляцією.

— Тобі відомо щось про цукровий урожай? — поцікавився Джаспер.

— Мені відомо щось про запаси.

Вілан сів рівніше.

— Силоси, — сказав він. — Силоси на Солодкій Жилі.

— Дуже добре, крамарику.

Матаяс похитав головою.

— Що таке Солодка Жила?

— Це землі на південь від Шостої Гавані, — пояснила Інеж. Вона пригадала, як висилися над районом складів величезні силоси. Завбільшки з невеличку гору. — Там зберігають мелясу, сиру цукрову тростину й оброблені рослини для отримання цукру. Ми були сьогодні неподалік. Це ж не просто збіг, еге ж?

— Ні, — підтвердив її здогадку Каз. — Я хотів, щоб ти оглянула місцевість. Більша частина цукрової тростини прибуває з Південних Колоній і Новозем’я, проте не слід чекати на новий урожай у наступні три місяці. Сезонний урожай уже зібрали, обробили, отримали цукор і склали його в силоси на Солодкій Жилі.

— Там тридцять силосів, — пояснив Вілан. — Моєму батькові належать десять із них.

Джаспер присвиснув.

— Ван Ек контролює третину світових запасів цукру?

— Він володіє силосами, — наголосив Бреккер, — і лише частиною цукру всередині. Він звів силоси за власний кошт, забезпечив для них охорону і платить Верескунам, які стежать за вологістю всередині, щоб бути певним, що цукор залишатиметься сухим і не злипнеться. Крамарі, яким належить цукор, платять йому невеличкий процент із кожного продажу. А гроші швидко накопичуються.

— Таке грандіозне багатство під захистом однієї людини, — замислено озвався Матаяс. — Якщо із цими силосами щось станеться, ціни на цукор...

— Злетять, як дешева пара револьверів, — вигукнув Джаспер, зірвався на ноги й забігав гробницею.

— Ціни полізуть угору і ростимуть далі, — погодився Каз. — А ми, як і кілька днів тому, володіємо акціями в компаніях, які не зберігають цукор у Ван Ека. Просто тепер вони коштують рівно стільки, скільки ми за них заплатили. Проте, щойно ми знищимо цукор у Ван Екових силосах...

Джаспер похитався, переносячи вагу з носків на п’яти.

— Наші акції коштуватимуть у п’ять — а може, і десять — разів більше, ніж тепер.

— Вважай двадцять.

— Не заперечуй, якщо я так і вчиню, — заулюлюкав він.

— Ми можемо продати й отримати велетенський прибуток, — розмірковував Вілан. — За одну ніч ми станемо багатіями.

Інеж подумала про блискучу шхуну, озброєну важкою гарматою. Вона може бути її власною.

— Багатіями з тридцятьма мільйонами крюґе? — поцікавилася вона. Саме таку винагороду заборгував їм Ван Ек за роботу в Льодовому Дворі. І не збирався ніколи її заплатити.

Привид ледь помітної посмішки торкнувся Казових уст.

— Плюс-мінус мільйон.

Вілан гриз ніготь великого пальця.

— Мій батько може пережити цю втрату. Гірше це зачепить інших крамарів, які володіють цукром у силосах.

— Правда, — погодився Матаяс. — А якщо ми зруйнуємо силоси, стане зрозуміло, що мішенню був Ван Ек.

— Можемо спробувати зробити так, щоб усе здавалося випадковістю, — запропонувала Ніна.

— Так і буде, — озвався Каз. — Від самого початку. Завдяки довгоносику. Поясни їм, Вілане.

Молодший Ван Ек посунувся на стільці вперед, наче школяр, який прагне довести, що знає відповідь. Він витяг із кишені пляшечку.

— Ця модифікація працює.

— Це довгоносик? — перепитала Інеж, розглядаючи пляшечку.

— Хімічний довгоносик, — пояснив Джаспер. — Але Вілан досі не назвав його. Я голосую за ДовгоносЕк.

— Це жахливо, — озвався крамарик.

— Це геніально. — Джаспер підморгнув. — Так само, як ти.

Вілан зашарівся, наче цвіт лілійника.

— Я теж допомагав, — набундючившись, додав Кувей.

— Таки допомагав, — підтвердив Вілан.

— Виготовимо для нього почесний знак, — озвався Бреккер. — Розкажи-но їм, як це працює.

Вілан відкашлявся.

— Ідею я запозичив в очеретяного фітофторозу — невеличка бактерія може знищити цілий урожай. Коли довгоносик потрапляє до силосу, він починає вгризатися глибше, використовуючи рафінований цукор як пальне, аж поки той не перетвориться на ні до чого не придатну кашу.

— Він вступає в реакцію з цукром? — перепитав Джаспер.

— Так, із яким завгодно цукром. Навіть із мізерними кількостями, якщо достатньо волого, тож тримайте його подалі від поту, крові та слини.

— Не лижіть ДовгоносЕка. Ніхто не хоче це записати?

— Ті силоси величезні, — нагадала Інеж. — Скільки нам його знадобиться?

— Одна пляшечка на силос, — відповів крамарик.

Інеж глипнула на невеличку скляну трубочку.

— Справді?

— Крихітний і жорстокий, — виголосив Джаспер.