Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

За декілька хвилин заходить Марина Олегівна вона вітається, та усміхнено стає у Павлака за спиною, і нахиляється над ним.
Її прихід змушує мене потай стежити за ними, Ігор Семенович підіймається з місця та обіймає жінку за пояс.

- Вийдемо поговоримо десь в іншому місці - Павлак крадькома зазирає через її спину у мій бік.

Я швидко вдаю ніби мені байдуже і посміхаюся до Віолетти, починаю про щось запитувати.
Марина з Ігорем виходять з аудиторії, до кінця пари Павлак більше не з'являється.

Ми з Віолеттою йдемо до Кафетерію, помічаю за столом Ковалюка з друзями, і відразу хочу піти, але Віолетта зупиняє та просить заспокоїтись. Краєм ока бачу як хлопець проводжає мене поглядом.

- Забий на всіх Таміла - Заспокоює Віолетта.
Ми замовляємо по соку та два гамбургери, Віолетта бере собі ще салат, сідаємо за вільний столик, у середині досить людно,тому гамірно, кожен хоче щось обговорити, все частіше помічаю на собі косі погляду, мені дуже соромно і не приємно. Розказую Віолетті правду, мені знову стискає горло, навіть їсти не можу.

Не відразу помічаю Павлака, його столик вільний, але він досі стоїть на місці та поглядом ніби щось шукає, до нього як завжди підходять багато студентів і щось запитують, але він навіть не посміхається і маже не слухає їх, бачу як Ігор Семенович стрімко чимчикує до нашого столика та сідає з права біля мене.

- Смачно - Спокійно каже Ігор, та складає пальці між собою ставить на краю столу.

Я вдаю ніби не помічаю його тому продовжую спілкуватися з Віолеттою.
Дівчина збентежено дивиться на Павлака, навіть видно як вона почервоніла.

- Я краще пересяду - Схвильовано відказує Віолетта.

Дивлюся з під лоба на подругу суворо проводжу по Віолетті очима, поглядом намагаюся показати аби вона нікуди не йшла. Але дівчина бере у руки сік та тарілку з салатом і йде за інший столик.
Я також хочу піднятися з місця, але Павлак хапає мене за руку та тримає.

- А ви куди Таміла Михайлівна?

Повертаю беземоційне лице на нього.

- Ми тут не самі - Спрямовую очі на його руку, що тримає мене.

- Хочу, щоб всі бачили що їхній Ректор зійшов з розуму і закохався, може підуть чутки й мене звільнять.

- І в кого це?

- Ні я боюся казати - Спиною Ігор трохи відхиляється на зад - Ще отримаю по обличчю, ти краще сама її перекажи що я не можу без неї, і крім неї мені ніхто не потрібен, її звати Сташевська Таміла Михайлівна.

- Ви справді зійшли з розуму Ігор Семенович, - Смикаю руку, щоб забрати, але Павлак не пускає.

- Не можу без тебе, у мене з Мариною давно нічого нема і бути не може - Його блакитні очі ніби оповиті туманом.

- А ось Марина Олегівна шукає вас, напевно вже скучала.

До Кафетерію заходить Марина, і я підіймаюся з місця, йду до виходу, не можу більше вірити Павлаку хай краще не наближається до мене, мені не потрібні проблеми з його коханками.