Читати книгу - "РІздво , Arachne "

Ітан згадав свою матір. Її голос, коли вона співала різдвяні пісні, її руки, що прикрашають будинок, її віру в добро, яка, здавалося, померла з її відходом. Але тепер він відчував, що це не так. Вона жила в ньому, у тому, що він робив, у тому, як він допомагав іншим.

Міртл підійшла до нього, її кроки були майже безшумні на снігу.

— Що ти тут робиш? Всі чекають на тебе всередині, — сказала вона м'яко.

— Просто насолоджуюся моментом, — відповів Ітан. — Я думаю, я ніколи не був такий щасливий.

Міртл подивилася на нього уважно, її очі були мудрими та добрими.

- Твоя посмішка говорить про це.

- Я вдячний вам за все, що ви зробили, - сказав він, повернувшись до неї. — За те, що ви побачили в мені щось, чого я не помічав.

Міртл м'яко посміхнулася.

— Ми просто дали тобі шанс, Ітане. А все інше — це твоє власне чаклунство.

Тієї ночі, серед сміху, музики та вогнів, Ітан відчував себе по-справжньому вдома. Його життя, яке колись здавалося порожнім і безглуздим, тепер було сповнене сенсу, дружби та чудес.

Різдво більше не було для нього святом. Воно стало частиною його самого, світлом, яке він тепер ніс для інших. І, вперше за багато років, він усміхався так, як усміхаються лише ті, хто знайшов своє місце у світі.

Кінець