Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

увага сновидіння зосереджувалась на тому світлі, як увесь сон починав обертатися навколо тієї дрібної відмітини. Я бачив, як та розростається мало не до космічних розмірів. Видовище тривало, доки я не прокидався, зазвичай втиснувшись носом у стіну чи підлогу. Згідно з моїми власними спостереженнями, по-перше, усі деталі були справжні, а по-друге, скидалося на те, що я спостерігав їх, доки спав.

Дон Хуан усміхнувся й сказав:

— Усе це з тобою трапляється, бо гартування твого енергетичного тіла завершилося в ту мить, як воно почало рухатися саме собою. Я тобі цього не казав, але я це мав на увазі. Хотів подивитися, чи здатен ти розібратися сам, чи ні — і, звісно, тобі це вдалося.

Я гадки не мав, про що він. Дон Хуан роздивлявся мене у своїй звичній манері. Його проникливий погляд ковзав по моєму тілу.

— У чому конкретно я розібрався сам, доне Хуане? — був змушений спитати я.

— Ти дізнався, що твоє енергетичне тіло було довершено, — відповів він.

— Я нічого такого не дізнався, запевняю вас.

— Так, дізнався. Це почалося деякий час тому, коли ти не міг знайти орієнтир, щоб підтвердити достеменність своїх снів, але потім щось почало працювати на тебе, даючи знати, чи бачиш ти звичайний сон. Це «щось» було твоє енергетичне тіло. Отже, ти у відчаї, що не зумів знайти ідеальне положення для фіксації своєї точки збирання. А я тобі кажу, що ти його знайшов. Доказом є те, що, завдяки руху, скоротилася одержимість твого енергетичного тіла дрібницями.

Я був збентежений. Я навіть не міг поставити жодне зі своїх недолугих питань.

— А далі на тебе чекає магічний скарб, — продовжував дон Хуан. — Ти вправлятимешся в баченні енергії вві сні. Ти закінчив тренування перед третьою брамою сновидінь, змусивши своє енергетичне тіло рухатися саме собою. Тепер ти виконаєш справжнє завдання: бачення енергетичним тілом самої енергії.

— Ти вже бачив енергію раніше, — продовжував він, — власне, і не раз. Але кожен з тих разів був чистим везінням. Тепер ти бачитимеш її цілеспрямовано.

— У сновидців є практичне правило, — вів далі він. Якщо їхні енергетичні тіла довершені, вони бачать енергію щоразу, як дивляться на якийсь предмет у повсякденному світі. Уві сні, якщо вони бачать енергію предмета, то розуміють, що мають справу з реальним світом, яким би спотвореним той світ не видавався їхній увазі сновидіння.

Якщо ж вони не бачать енергії предмета, то вони у звичайному сні, а не в реальному світі.

— Що таке реальний світ, доне Хуане?

— Світ, що продукує енергію. Протилежний фантомному світові проекцій, де її ніщо не виробляє. Як у більшості наших снів, де ніщо не має енергетичного впливу.

А тоді дон Хуан навів мені ще одне визначення сновидіння: процес, за допомогою якого сновидці виокремлюють умови, за яких можна знайти вві сні елементи, що продукують енергію. Він, мабуть, помітив мою розгубленість. Розсміявся й навів інше, ще більш хитромудре визначення: сновидіння — це процес, який спрямовує нас до знаходження належної позиції точки збирання, позиції, що дозволить нам сприймати предмети, які продукують енергію в примарних станах.

Він пояснив, що енергетичне тіло здатне також сприймати енергію, цілковито відмінну від енергії нашого власного світу, як у випадку предметів зі сфери неорганічних істот — енергетичне тіло сприймає їх як енергію, що клекоче. Він додав, що в нашому світі ніщо не клекоче — усе коливається.

— Відтепер, — казав він, — метою твоїх сновидінь буде визначати, чи предмети, на яких ти зосереджуєш свою увагу сновидіння, продукують енергію, чи то лише фантомні проекції, чи генератори чужорідної енергії.

Дон Хуан зізнався: він мав надію, що я здогадаюся вдатись до бачення енергії як до міри визначення, чи переді мною моє справжнє заснуле тіло, чи ні. Він посміявся з мого сумнівного методу підбирати спеціальний одяг для сну кожні чотири дні. Сказав, що я мав у розпорядженні всю необхідну інформацію, аби з’ясувати, у чому полягало справжнє завдання третьої брами сновидінь, і дійти правильних висновків. Проте моя система інтерпретації змусила мене шукати обхідні рішення, яким бракувало простоти й прямоти магії.

Нове поле досліджень

Дон Хуан сказав мені, що для того, аби бачити вві сні, я повинен не лише мати намір бачити, але й виразити свій намір гучними словами. З причин, які відмовився пояснити, він наполіг, щоб я говорив уголос. Він погодився, що є інші способи досягти того самого результату, але стверджував, що виголошення наміру — найлегший і найпряміший шлях.

Уперше, коли я виразив словами мій намір побачити, мені наснився церковний базар. Товарів було стільки, що я не міг вирішити, на котрий з них дивитися. Усе вирішила за мене величезна, примітна ваза в кутку. Не зводячи з неї очей, я виголосив свій намір побачити. Якусь мить ваза лишалася в полі мого зору, а потім перетворилася на іншу річ. У тому сні я роздивився стільки предметів, скільки зміг. Коли я виголошував свій намір побачити, кожен предмет, на якому я затримував погляд, зникав або перетворювався на щось інше, як постійно траплялось у моїй практиці. Нарешті моя увага сновидіння вичерпалась, і я прокинувся надзвичайно розчарованим, мало не злим.

Кілька місяців я буквально сотнями переглядав речі у своїх снах і цілеспрямовано виголошував намір побачити, але ніколи нічого не траплялося. Утомившись чекати, я нарешті мусив звернутися з цього приводу до дона Хуана.

— Тобі треба мати терпіння. Ти вчишся робити дещо надзвичайне, — зауважив він. — Вчишся свідомо бачити у своїх снах. Колись тобі не доведеться виголошувати свій намір — ти просто робитимеш це мовчки.

— Гадаю, я не зрозумів призначення того, що роблю, — сказав я. — Нічого не стається, коли я вигукую свій намір побачити. Що це означає?

— Це означає, що твої сни поки що були снами звичайними. Це були фантомні проекції, зображення, які живуть лише у твоїй увазі сновидіння.

Він хотів знати точно, що відбувалося з предметами, на яких я зосереджував свій погляд. Я сказав, що вони зникали або змінювали форму, чи навіть утворювали коловороти, що зрештою змінювало мій сон.

— Так було у всіх моїх щоденних заняттях сновидіннями, — сказав я. — Єдина незвичність у тому, що я навчився волати вві сні на все горло.

Моя остання заява викликала в дона Хуана щирий напад утробного сміху, який збентежив мене. Я не бачив у моїх словах нічого кумедного, жодної причини для такої реакції.

— Колись ти оціниш, наскільки це все смішно, — сказав він, немов відповідаючи на мій мовчазний протест. — А наразі не