Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

"Це ж не його проект! Це наш!" — шепотіли між собою члени команди Дмитра, намагаючись не привертати зайвої уваги. "Як він зміг все це подати так, ніби це його робота? Ми що, дарма працювали?" В очах кожного була розгубленість та невдоволення.

Але незважаючи на їхні переживання, Дмитро залишався спокійним. Він сидів у своєму місці з таким виразом обличчя, ніби все, що сталося, не мало для нього значення. Він не піддався паніці, не дав емоціям витікати на поверхню. Його очі залишались холодними й байдужими, коли він спостерігав за обговоренням виступу Максима.

"Це лише початок," — думав Дмитро, спостерігаючи за тим, як всі намагаються оцінити проект Максима. Він знав, що всі ще не бачили того, що він приготував, і не усвідомлювали, з ким вони насправді мають справу. Дмитро був переконаний: справжній сюрприз ще попереду.

Незважаючи на хвилювання серед його команди, Дмитро вирішив, що для них важливіше залишатися впевненими та зібраними. Він знав, що справжня сила їхнього проекту ще не була розкрита. Його команда мала одне завдання — вийти і показати, на що вони здатні. І саме це він планував зробити.

Усі дивились на Дмитра, чекаючи його реакції, але він не дав жодної підказки. Він стояв непорушно, спокійний, і це давало його команді відчуття стабільності. Вони знали, що він не дозволить їм впасти. Він буде діяти на основі фактів, а не емоцій.

Так що поки в залі панувала невизначеність і обговорення, Дмитро залишався впевненим, що його проект готовий до того, щоб здивувати всіх, і що боротьба за перемогу тільки почалася.

Презентація Максима завершилася, і його команда почала переможно обговорювати свій успіх. Деякі вже почали вірити, що їхній проект дійсно виграє, і що Дмитро та його команда не зможуть зрівнятися з ними. Але для Дмитра і його команди цей момент лише додавав натхнення.