Читати книгу - "Пес Баскервілів"

— Потім на другий ранок нас відвідали наші друзі, і за ними продовжував стежити Стейплтон, сидячи в кебі. З його знайомства з нашим домом і моєю зовнішністю, а також з усієї його поведінки я схильний зробити висновок, що злочинна кар’єра далеко не обмежується баскервільською справою. Значущий той факт, що за останні три роки на заході було зроблено чотири значні нахабні крадіжки, і в жоднім з цих чотирьох випадків злочинця не було арештовано. Остання з них, зроблена в травні у Фолкстон Корт,» закінчилась убивством з револьвера поліцейського, що застав замаскованого самотнього злодія. Я не можу сумніватися в тому, що Стейплтон добував в такий спосіб засоби до життя і що протягом багатьох років він був одчайдушним і небезпечним чоловіком. Ми мали зразок його спритності в той ранок, коли він так вдало сховався від нас, а також його зухвалості, коли він зробив мені виклик, назвавши візникові моє ім’я. З цього моменту він зрозумів, що я взявся за цю справу в Лондоні і тому йому тут не діждатися успіху. Він звернувся в Дартмур і почав дожидати приїзд Генрі.

— Чекайте, — промовив я. — Ви, безперечно, правильно розповіли послідовний хід подій, але є один пункт, який ви лишили нез'ясованим. Що сталося з псом, коли його господар був у Лондоні?

— Я звернув увагу на це питання, і воно, звичайно, мас деяке значення. Не може бути сумніву, що Стейплтон мав довіреного, хоч навряд чи віддавав себе у його владу, знайомлячи його з усіма своїми плянами. В Меріпіт був старий слуга на ім’я Антоні. Його зв'язок зі Стейплтоном можна простежити за кілька років — до того самого часу, коли вони утримували школу, отже, він мусив був знати, що його пани — чоловік і жінка. Людина ця зникла. Значливий той факт, що Антоні, незвичайне ім'я в Англії, тим часом, Антоніо, ім'я дуже поширене в усіх іспанських та іспансько- американських країнах. Ця людина так само, як і Беріл Стейплтон, говорила гарно англійською мовою, але з якимсь дивним ак- центом. Я сам бачив, як він ішов через Ґрімпенську трясовину по стежечці, позначеній Стейплтоном. Отже, дуже можливо, що під час відсутності господаря він піклувався за псом, хоч міг і не знати, для якої мети держать цю тварину.

— Потім Стейплтон вернувся в Девоншір, куди незабаром поїхали й ви. Тепер скажу кілька слів про те, що я робив в той час. Ви, може, пам’ятаєте, що, розглядаючи лист, я дбало досліджував водяний знак. Я тримав листа близько до очей і відчув легкі пахощі білого жасміну. Є сімдесят п’ять гатунків пахощів, які експерт у справі дослідження злочинів мусить неодмінно вміти розрізняти, і багато справ за моїми відомостями не раз залежали від швидкого розпізнавання ґатунку пахощів. Пахощі примусили мене подумати про участь у цій справі жінки, і думки мої вже звернулись до Стейплтонів. Я пересвідчився в існуванні собаки і здогадався, хто злочинець, раніше ніж ми вирушили на захід.

— Моя справа була стежити за Стейплтонами. Але, очевидьки, я не міг би цього здійснити, якби був з вами, бо тоді він був би обережний. Тоді я піддурив усіх, в тому числі й вас, і приїхав у Девоншір, тим часом як усі думали, що я в Лондоні. Я не так бідував, як ви уявляли, хоч на такі дріб’язкові подробиці ніколи не слід звертати увагу при дослідженні справи. Більшу частину часу я жив у Кум Трейсі. І тільки тоді користувався халупою на болоті, коли треба було бути поблизу місця дії. Зі мною приїхав Картрайт, переодягнений селянським хлопцем. Він був дуже корисний мені. Його обов’язок був дбати про моє харчування й чисту білизну. Поки я стежив за Стейплтоном, Картрайт стежив за вами, отже, я завжди знав про все.

— Я вже казав вам, що ваші донесення доходили до мене дуже швидко, бо їх негайно пересилали з Бейкер Стріт в Кум Трейсі. Вони були дуже корисні мені, і особливо випадково даний правильний уривок з біографії Стейплтона. Я міг відновити справжність його, як і його жінки, і дізнався нарешті точно, чого триматися. Справа значно ускладнилась інцидентом з утеклим злочинцем і його зв язок з Баріморами. І це вам удалось чудово виявити, хоч я вже прийшов до висновків завдяки своїм власним спостереженням.

— До того часу, як ви знайшли мене на болоті, я вже цілком знав усі обставини; тільки в мене не було в руках справи, яку я міг би подати до суду присяжних. Навіть замах Стейплтона на життя сер Генрі в ту ніч, коли загинув бідолашний злочинець, небагато б допоміг нам для доказу проти нашого клієнта убивства. Не лишалося іншого нічого, як спіймати убивцю на місці злочину, а для цього нам треба було пустити сер Генрі як принаду, одного і притому на вигляд беззахисного. Ми так і зробили, і ціною сильного хвилювання, спричиненого нашому клієнтові, нам удалось докінчити справу і довести Стейплтона до загибелі.

— Я мушу визнати, що можна поставити на карб моєму провадженню справи те, що піддав сер Генрі такому іспитові, але ми не мали змоги передбачити страшного видовища, яке являв собою пес, а також не могли передбачити туману, який дав йому можливість несподівано вискочити на нас. Ми досягли своєї мети ціною, яку обидва лікарі — і спеціаліст, і лікар Мортімер — вважають не дуже великою. Довга подорож дасть можливість нашому приятелеві не тільки зміцнити нерви, але й вилікувати серцеві рани. Його кохання до Беріл Стейплтон було глибоке й щире, і для цього найсумнішою стороною цієї темної справи є факт, що вона ошукала його.

— Лишається мені тільки сказати, яку ролю вона відігравала в усьому цьому. Не може бути сумніву, що Стейплтон мав на неї вплив, який можна з’ясувати або коханням, або страхом, а можливо, і тим, і тим разом, бо ці два почуття цілком суміщаються. В усякому разі, вплив чоловіка був дійсний. З його наказу вона погодилася удавати сестру. Його владі над нею, проте, було покладені межі, коли він намагався зробити з неї безпосередньо поплічницю у вбивстві.

— Вона готова була застерігати сер Генрі, тільки не виказуючи свого чоловіка, вона