Читати книгу - "Любомир Гузар. Хочу бути Людиною"

революційного сплеску люди повірили в те, що вони зможуть самі сформулювати й установити для своєї країни правила гри. Якщо надія на новий договір надалі танутиме, довіра до церкви в результатах соцопитувань зростатиме. Навряд чи священнослужителям варто з того радіти, адже це означатиме не «побожність народу», як комусь здається, але бажання вірних перекласти всю відповідальність за виконання Заповіту на Бога і його земне представництво.

Заклик Гузара до Майдану («працювати так, ніби все залежить від тебе, і молитися так, ніби все залежить від Бога») можна трактувати як запрошення вийти з патерналістських уявлень про Завіт і прийняти його як сопричастя. Це залежить від твого вибору й дії, від готовності назвати Бога на «Ти» — прийняти Його як Особистість і Співрозмовника, а не як Великого Боса, який «винагороджує» або «карає» залежно від «слухняності». В одному з інтерв’ю патріарх Любомир майже зізнався в тому, що не може повірити в пекло — Бог занадто добрий, щоб допустити існування такого жахливого місця. Віра — це не репресивна машина заборон і обмежень, а свобода. За Блаженнішим, «свобода робити добро». Саме мораль, на його глибоке переконання, — підґрунтя всіх наших соціальних і політичних негараздів: «Для подолання корупції належить насамперед змінити систему виховання, заново її будувати. А це духовна, не економічна програма. У ній треба шукати ліки від корупції… Ми ж, судячи з програм реформ і взагалі настрою нашого проводу, усе робимо навпаки: спочатку економіка — а там усе само собою стане прекрасно. Не стане. Ми матимемо добру економіку тільки тоді, коли будемо мати морально здорових людей».

Корупція, популізм і безвідповідальність влади, економічна криза, плачевний стан освіти й медицини — усе це різні прояви однієї глибокої проблеми. Невміння і небажання бачити чітку межу між Добром і Злом, розгледіти у своїй маленькій щоденній рутині небесну битву між Світлом і Темрявою.

…Якби мені запропонували підібрати іменник, який найперший спадає на думку щодо образу Любомира Гузара, я б засумнівалася — на мить або дві. Мудрість? Гідність? Або, може, просто й прямо — людина? Але зрештою я би вибрала слово «свобода». Слово, яке він повторює весь час — ніби формулу життя, якою неможливо поступитися ніяк і ніколи. Це слово може втілюватися тільки в житті таких, як він, людей дії, для яких «свобода» завжди визначається через -дієслово: «свобода бути…» або, швидше, «свобода робити…».

«Чим я пишаюся? Хіба що тим, що не зробив у своєму житті нічого підлого. Про що я мрію? Я дуже хочу бути людиною». Ця фраза рефреном проходить через усі пізніші інтерв’ю й бесіди з патріархом Любомиром. «Бути людиною» — так називається одна з його книг. Так могла б називатися чи не кожна його стаття чи інтерв’ю. Ці слова можуть стати сумою всього, що він сказав і зробив. «Бути людиною» — кінцевий підсумок того, що сам він позначив словами «вирости у свободі». «Є люди, від яких ви відходите з думкою: „як це добре“ — бути людиною!» — каже Блаженніший.

Із Любомиром Гузаром можливо будь-що: ви погоджуєтеся чи не погоджуєтеся з його словами, приймаєте його думки та ідеї або критикуєте й відкидаєте їх. Ви можете вважати його наївним, несучасним, патріархальним. Але неможливо пройти повз його слова — вони все одно лишаються з вами. Щось змушує почути їх і відкласти у довгу пам’ять — про всяк випадок, аби колись повернутися до них і ще раз подумати. Щось змушує так чинити навіть запеклих критиків. Виявляється, що людина, перефразовуючи геніального Леонардо, — щось більше, ніж сума її суджень і біографічних фактів.

Можливо, «чудо» авторитету Гузара пояснюється саме цим: дивлячись на нього, ми вільно або мимоволі починаємо вірити, що бути Людиною — це направду добре.

Подяки

Я дякую всім, хто допоміг мені зробити цю книжку — порадою, терпінням, участю і просто вчасно приготованим горнятком кави й теплим словом.

Моя особлива подяка пану Мирославові Мариновичу — за ідеї, які він підказав мені, коли я ще навіть не уявляла, якою має бути ця книжка і з чого починати.

Голові Департаменту інформації УГКЦ отцю Ігору Яцеву — за допомогу в роботі над цією книжкою, звісно, але найперше за те, що «втягнув» мене в тісну співпрацію з Блаженнішим Любомиром.

Отцю Миколі Семенишину, секретареві Блаженнішого, за надійне плече, на яке завжди можна було спертися. Його здатність вирішувати будь-які проблеми — від логістики до налагодження скайпу — порівнянна хіба що з його скромністю.

Видавництву — за те, що подали ідею, несподівану для мене, бо ніколи раніше не працювала в біографічному жанрі, а також за терпіння й позитивне мислення, бо я таки мала рацію — цей жанр не дуже хотів мені підкорятися.

Пані Марії Рипан за домогу в роботі з фотоархівом, але найперше — за відданість своїй родині та готовність щедро ділитися своїми знаннями.

Загалом, «подяки», які автор розміщує в кінці книжки — це матеріал окремої книжки, яку автор міг би написати, а замість цього намагається переказати все в коротенькій післямові. Але не в моєму випадку. Уся ця книжка — моя цілковита вдячність Блаженнішому Любомирові Гузару. Герою цієї книжки. Моєму герою.

Література

1. Аржаковський А. Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гузаром: до постконфесійного християнства / Антуан Аржаковський. — Львів: Український католицький університет, 2006. — 144 с.

2. Блаженніший Любомир (Гузар). Влада — це велика спокуса // Дзеркало тижня, 27 травня 2011 р. — [Електронний ресурс].

3. Блаженніший Любомир (Гузар). «Ми мусимо себе знову відкрити — як люди, які мають багато спільного» // Дзеркало тижня, 11 лютого 2011 р. — [Електронний ресурс].

4. Блаженніший Любомир (Гузар). Правдиве замирення — справа обох сторін // Дзеркало тижня, 21.01.2016. — [Електронний ресурс].

5. «Гідність Адама: Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гуза­ром / автор-упор. Катерина Щоткіна. — Львів: Друкарські куншти, 2016. — 164 с.

6. Димитрій (Ярема), патр. Розмови про страшне сьогодення: Послання до українського православного народу. — К.: Братство УАПЦ Світло для світу, 2001. — 227 с.

7. Липинський В. Листи до братів-хліборобів / В. Липинський. — НАН України, Ін-т східноєвроп. дослідж.; Східноєвроп. дослідний ін-т ім. В. К. Липинського. — Київ; Філадельфія, 1995. — 470 с.

8. «Подумаймо, як виглядає сьогодні життя сучасних скитальців». Проповідь Блаженнішого Любомира (05 лютого 2016 р.) — [Електронний ресурс].

9. Привалко Т., Ковтунович Т., Степанюк Г. Майдан: усна історія. Розмова з Любомиром Гузаром / Тетяна Привалко, Тетяна Ковтунович, Галина Степанюк // УП. Життя, 09.12.2014. — [Електронний ресурс].

10. Три дороги. Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара з журналістами / укладач Катерина Щоткіна. — Львів: Друкарські куншти, 2013. — 120 с.