Читати книгу - "Мій любий попутник, Інна Земець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Вже поговорили? – запитав я, підійшов впритул до її спини і обійняв за талію.
– Так, - Дара обережно вислизнула з моїх рук і відступила. – Я викликаю таксі.
– Не треба, - я розмовляв з її спиною. – Лишайся.
– Не можу.
– Хіба що не хочеш, - я знову підійшов ближче і торкнувся волосся. – Тобі так необхідно повертатись?
– Сьогодні - так. Вадим, тепер трохи часу на адаптацію потрібно мені.
Я через плече бачив, як вона відкриває додаток таксі і закладає маршрут. На годиннику була двадцять друга десять і поки вона не відправила замовлення, я перехопив її руку.
– Дара, нема жодних шансів, що ти встигнеш повернутись до комендантської.
– Байдуже, заплачу подвійний тариф і штраф.
Я не міг відступитись - не цього разу, не можу більше без неї, сам багато раз втекти намагався, а тепер ні собі ні їй того не дозволю.
– Тобі вкрай необхідно сьогодні бути вдома? Щось дуже важливе?
– Ні, але…
Я розвернув її обличчям до себе.
– Тоді проблеми не має. В цьому будинку достатньо простору для двох.
Вона все ще дивилась повз мене і я обережно взяв її за другу руку.
– Я підготую тобі кімнату, добре?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій любий попутник, Інна Земець», після закриття браузера.
