Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"

Вовчиця стояла біля панорамного вікна, по якому стікали краплі дощу. Небо затягнуло темними хмарами, від чого день здавався темнішим. Вона поринула у свої думки, проте Майл, який біг під укриття з Юліаною перетягнули на себе її увагу. Здається вони геть промокли від дощу. Ельза вдивлялася в їхні обличчя і їй здалося ніби вони про щось сперечаються, проте пригледівшись краще, вона помітили, що її брат щось прошепотів дівчині на вухо й та схрестивши руки на грудях щось йому відповіла, після чого увійшла в середину будинку закривши перед його носом двері.

— Підглядаєш? — позаду вона відчула голос чоловіка, який лоскотав її слух. Тео стояв позаду неї та обійняв, опустивши долоню на її живіт. Вона закинула голову йому на груди відкриваючи свою шию, яку він ніжно цілував, ніби смакуючи. Вона відчувала його аромат, який причаровував її, притягував та змушував відчувати залежність від нього. Останнім часом всі запахи були ненависті, та не запах Тео. Кожний дотик його губ на шкірі змушував тремтіти від насолоди та передчуття. Тео обхопив її стегна руками та притягнув до себе. Ельза відчула як його "бажання" притиснулося до її сідниць. Вона провела долонею по його нозі, а потім опустилася трішки в бік стиснувши його "друга" міцніше. Над її вухом роздалося приглушене гарчання вовка, його дихання приємно обпікало її.

— Не боїшся програти в цій грі, люба? — він обхопив її шию, чим знерухомив Ельзу та провів язиком по її щоці від чого її очі змінили колір, а за посмішкою виднілися ікла.

— Тільки якщо ти граєш краще. — вона покрутила своїми стегнами від чого Тео міцніше стиснув її шию й Ельза різко вирвавшись розвернулася до нього обличчям притягнувши його краватку до себе. Вона піднялася до нього на носочки та прошепотіла охриплим голосом:

— Повір, ти захочеш мені програти. — і стиснувши міцніше його краватку вона потягнула його за собою в бік дивану, що стояв неподалік від них. Вона штовхнула його в груди й він приземлився на диван оголюючи свою хижу посмішку. Ельза протягнула свої руки під сукню знімаючи спідню білизну та не зводячи погляду від чоловіка кинула її на підлогу. Він хотів підвестися з дивану, проте вовчиця притиснула ногою його груди. — Не так, швидко, коханий. Хіба я дозволила підводитися? — його очі засяяли, йому подобалося спостерігати за її рухами та бути відстороненим від цього він не бажав. Його долоня огорнула ногу вовчиці не даючи змогу прибрати її, а потім нахилився та поцілував вивільняючи свої ікла в її шкіру. З її грудей вирвався хрип, проте Тео підіймався вище до її стегон залишаючи сліди від укусів, які швидко загоювалися. Проте, його укуси лише посилювали її відчуття та його дотики ставали ще яскравішими. Лямка сукні спала, оголюючи її плечі й Тео загарчавши на всю кімнату схопив Ельзу за стегна та посадив на себе зверху. Вони бажали якомога швидше відчути тепло своїх тіл, тому не шкодуючи одягу зривали їх та кидали в різні боки. Вона рухалася швидко бажаючи відчути його кожною клітиною. Тео цілував її груди, а вовчиця дряпала його тіла відчуваючи дике бажання не зупинятися. Й відчувши наближення завершення вони міцніше притиснулися одне до одного просидівши так ще якусь мить. Ельза поклала голову на його плечі та відновлювала своє дихання.

— Хочу, щоб так було завжди. — вовчиця виводила візерунки пальцем на його руці.

— Поглянь на мене. — Тео обхопив її обличчя долонями та поглянув в очі. — Ти ж не думаєш, що мене так легко позбутися? — він усміхнувся від чого Ельза розсміялася.

— Я намагалася та як бачиш мені не вдалося.

— Нариваєшся? — він усміхнувся та притягнувши до себе поцілував її так владно ніби тавруючи. — Ти навіки моя, а я твій. Про інше навіть не думай, дурненька.