Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Три місяці потому...
З холодного неба, яке затягнуло сірими хмарами спадав сніг, вкриваючи все у свої обійми. Ельза сиділа в кріслі-гойдалці біля каміна, заглядаючи у відблиски вогню, що приємно притягували до себе.
— Вип'ємо? — у кімнату увійшов Майл, який в одній руці тримав пляшку алкоголю, а в іншій - манговий сік.
— Не відмовилася б зараз від чогось міцнішого ніж сік та дехто змінив мої плани. — Ельза торкнулася долонями свого кругленького живота, на який спадало світло каміна. — Матуся вас уже зачекалася. — вона усміхнулася та взяла склянку із соком, який протягнув її брат.
— Ще не підбирали ім'я для малечі? — Майл присів навпроти сестри в крісло та нахилився до неї ближче. — Привіт, малюки. Впізнаєте голос дядечка Майла? — вовчиця лише закотила очі, від спроби брата говорити з її животом.
— Почалося. Ти ж не думаєш, що вони тебе чують? — та Ельза різко стихла відчувши поштовх.
— Вони штовхаються, так? — Майл радів як мала дитина. — Все ж таки впізнали мене. Вони ж вовченята, а отже й слух у них відмінний.
— Годі шкіритися, бо я вмажу тобі, присягаюся.
— З мене вийде крутий дядько, визнай це. — він відкинувся на крісло та зробив ковток свого міцного напою.
— Ти сплутав "крутий" із "занудний". — Майл розсміявся та потім стих задумавшись про своє.
— Тео зібрав нараду щодо завтрашнього дня. Чесно кажучи, я не думав що ти будеш сидіти тут. На тебе це не схоже. — він поглянув на сестру, яка перевела погляд на вогнище.
— Знаю, проте Тео останнім часом все більше намагається мене відсторонювати від справ.
— Він тебе оберігає від зайвого стресу. — він взяв її руку та стиснув міцніше.
— Аж занадто. Ще й Райлі ходить за мною по п'ятах, мене це вже дістало. Я знаю, що всі хочуть зробити як найкраще, але це мене душить. Розумієш?
— Пробач. Можливо, ми дійсно перестаралися зі своєю турботою. Та пологи можуть початися в будь-який час, а ти сама розумієш як це небезпечно не лише для тебе, а й для... — він замовк на останніх словах побачивши порожній погляд сестри.
— Я знаю, а ваш через мірний нагляд лише додає мені тривожності. Я знаю, що Тео попросив пригледіти за мною. Чи я помиляюся? — по очах Майла вона зрозуміла, що має рацію. — Можеш йти, я впораюся.
— Еее, ні. Мені моя голова ще потрібна. — він усміхнувся та надпив ще свого напою.
— Знаєш, мене останнім часом турбує дещо. — Ельза торкнулася свого живота поглядаючи на камін, який мерехтів освітлюючи кімнату. Майл не перебивав, боячись збити її з думки. — Я прокидаюся серед ночі від одного й того самого сну, який не дає мені спокою, відколи я дізналася, що вагітна. Я опинилася в якомусь лісі, все як в тумані. І я чула як мене кличуть "Мама!". Я біжу на голоси, а коли опиняюся там, то переді мною стояв чоловік. Я не бачила його обличчя, все було розмите. — Ельза стихла на якусь мить, витріщаючись в одну точку перш ніж продовжити. — Я бачу свою смерть, Майло. І це мене до біса лякає. — її вираз обличчя був серйозний, вовк вдивлявся в нього намагаючись зрозуміти чи жартує вона.
— Ельзо, моя люба сестро. Це просто жахливий сон, через останні події, які навалилися несподівано. Довірся мені. Ми нікому не дамо тебе та малюків скривдити.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва», після закриття браузера.